Психологія мислення, як наука. Етапи розвитку: емпірії і теорії. Основні правила формальної логіки. Особливість триадичних умовисновків. Формування висловлювання за допомогою малюнків. Форма і функція парадоксальності. Структура організації дослідження.
При низкой оригинальности работы "Основи логіко-психологічної теорії мисленнєвого прогнозування", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Психологія мислення, як і будь-яка інша наука, повинна пройти в своєму розвитку два етапи - етап емпірії, який дає можливість задовільного пояснення її обєкта - механізму прогнозування, і етап теорії, який дозволяє усвідомити сутність прогнозування, як процесу, і теоретично, тобто, витіснивши інтуїтивні включення настільки, наскільки це дозволяє зробити усвідомлення обмеженості практичного і теоретичного досвіду, сформувати і сформулювати поняття про нього, як про власний предмет. Аналіз таких явлень дав можливість оцінити адекватність уявлення про мислення, як про процес, що виникло в рамках концепції рубінштейна-брушлінського і дозволив не тільки точно обгрунтувати теоретично, але і істотно розвинути поняття процесу прогнозування, механізм реалізації якого отримав назву “аналіз через синтез”. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що активне використання правил формальної логіки мисленням кожного разу являє собою спробу розвязання суттєвої суперечності між неможливістю використання логіки і вимушеністю це робити. Відповідно до гіпотези, мета дослідження полягає в пошуку шляхів розвязання цієї суперечності за рахунок створення основ теорії мислення, яка б обєднувала його як єдність протиріч з обгрунтуванням цієї, парадоксальної з точки зору формальної логіки, єдності засобами нової логіки - діалогіки розвитку теоретичних понять. Суть урахування психології цих взаємовідносин полягає у переході від принципу аксіоматичного структурування теоретичного мислення, завжди залежного від позатеоретичної інтерпретації початкових засноов теорій, до принципу діалектичного структурування, перевага якого виявляється у можливості інтерпретації на його основі будь-якого емпіричного факту, включаючи також і ті, що вступають в суперечність з основними поняттями теорії.Знання законів виведення одних форм з інших, або законів доказу, повинно надати мисленню можливість без апеляції до досвіду предметної діяльності, тобто теоретично, передбачати невідоме. У світлі сказаного предметом психології мислення як науки в дослідженні виступають існуючі, а також ті, що весь час уточнюються, визначення того, що є мислення, сформульовані на основі існуючих його концепцій. Суть нового підходу до спроби теоретизації мислення являє собою виділення його субстанції, сутності, і різних по складності форм явища цієї сутності. Явленнями внутрішньої, суттєвої суперечності є метафора і іронія, які не мають формальних ознак, а також формально-логічні протиріччя, які виступають як обєкт наших досліджень послідовність переходу від метафоризації через іронізування до використання в ході складання прогнозу в формі парадокса, являє собою типову реалізацію діалектики його формування і формулювання у відповідності з вимогам виведеного в дослідженні найбільш загального закону теорії психології мислення - закону когеренції. Словесно антиномія виражається так: Мислення є виявлення ознак рішення типового завдання в проблемній ситуації, мислення не є виявлення ознак рішення типового завдання, а є послідовність ідеальних мисленнєвих операцій, які відображають діалог двох взаємовиключаючих одна одну логік: логіки пошуку сутності і логіки пошуку явища цієї сутності.
План
Основний зміст дисертаціїЗміст дисертації відображений в таких наукових працях автора
1. Самойлов а.е. Теоретические проблеми логико-психологического анализа мышления.- запорожье: “рип видавець”, 1997.- 167с.
2. Самойлов а.е. Научный метод психологии мышления.- запорожье: юридический институт мвд украины, 1998.- 43с.
3. Самойлов а.е. Психология мышления: требования к теории.- запорожье: юридический институт мвд украины, 1998.- 51с.
4. Самойлов о.є, прудивус в.ю., душейко г.о. Юридична психологія для слідчого та дізнавача.- запоріжжя: зюі мвс України, 1998.
5. Самойлов о.є. Про одну з психологічних особливостей переходу від ситуації до задачі // психологія.- к., 1980.- вип.19.- с.17-22.
6. Самойлов а.е. Проявления привычной активности субъекта при оценке им ситуаций различной сложности // новые исследования в психологии.- м.: АПН ссср.- 1982.- № 1(26).- с.24-28.
7. Самойлов а.е. Ободной особенности поиска неизвестного в процессе мышления // теоретические и экспериментальные проблеми психологии в современных условиях: тезисы докладов к vii съезду общества психологов ссср.- м., 1989.- с.95-96.
8. Самойлов а.е. Психологічні детермінанти в процесі спілкування // психологічна наука: проблеми і перспективи: тези всесоюзної конференції, присвяченої 90-летию від дня народження дійсного члена АПН срср Г.С. Костюка. Ч.ii.: пізнавальні процеси, навчання і психічний розвиток.- к., 1990.- с.119-120.
9. Самойлов а.е. Проблеми забезпечення переконливості висловлювань у процесі педагогічного спілкування // психологія.- к., 1992.- вип.38.- с.27-33.
10. Самойлов а.е. Метафорическое мышление и понимание // к прогрессу в экономике через прогресс образования: тезисы международной конференции.- запорожье: згу, 1992.- с.4-5.
11. Самойлов а.е. Формирование и формулирование мысли: поиск способов достижения убедительности высказывания // аспекты университетськой подготовки учителя / зборник научно-методических трудов.- запорожье: згу, 1992.- с.11-24.
12. Samojlov a.j. Proba wykorzystania konfliktu miedzy opisem i rozumieniem w celu organizacji procesu nauczania doroslych // oswiata doros lych jako ruch spoleczny. Materialy z konferencji miedzynarodowej. Wroclaw-karpacz, 16-19 pazdziernik 1990.- wroclaw, 1992.- s.279-288.
13. Самойлов о.є. Формування і формулювання судження в процесі педагогічного впливу // сучасні технології підготовки вчителя-предметника до професійної діяльності: тези доповідей і повідомлень регіональної науково-теоретичної і практичної конференції.- запоріжжя, 1992.- с.12-13.
14. Самойлов а.е. Формирование и формулирование мысли в процессе речевого воздействия // майєвтіка у системі психологічних знань: тези міжнародної наукової конференції 15-16 квітня 1993 р.- к., 1993.- с.79-80.
15. Самойлов о.є. Психологічний смисл іронізування у процесі спілкування // українська психологія: сучасний потенціал. Матеріалі четвертих костюковських читань.- к., 1996.- с.57-63.
16. Самойлов о.є. Логіка і психологія мислення // збірник наукових праць зюі мвс України.- запоріжжя, 1998.- с.162-172.
17. Самойлов о.є. Про психологію переходу від логіки до діалогіки мислення // культурологічний та психолого-педагогічний аспекти гуманізації освіти: науково-методичний збірник.- к., 1998.- с.118-128.
18. Самойлов о.є. Про логіку та діалогіку мислення // психолого-педагогічне забезпечення навчально-професійної діяльності: збірник наукових праць.- запоріжжя, 1998.- вип.10.- с.201-214.
Самойлов О.Є. Основи логіко-психологічної теорії мисленнєвого прогнозування.- рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеню доктора психологічних наук по спеціальності 19.00.01 - загальна психологія і історія психологии.- інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, київ, 1998. проблема теоретизації мислимого заходить в тупик із-за традиційно спрощеного уявлення про хід пізнання. У основі цього уявлення лежить орієнтація на звичну для раціонального розуміння логічну інтерпретацію дійсності. Однак, незважаючи на очевидну обмеженість такої інтерпретації, сучасний етап культурно-історичного розвитку суспільства не передбачає іншого способу організації пізнання. З врахуванням цього, автор виходить з ідеї необхідності усвідомлення відносності логічного структурування знання. Це дозволило йому створити гнучку систему організації теоретичних міркувань, в якій з логічне конституювання передбачає подальше смислове переструктурування. У результаті ним створена ефективна понятійна система, що дозволяє не тільки усвідомити суть процесу прогнозування і формувати і формулювати його теоретично, тобто без звернення до емпіричного досвіду, а лише на основі сформульованих понять, встановлених правил оперування ними і виведених законів організації висновків.
Самойлов а.е. Основы логико-психологической теории мислительного прогнозирования.- рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии.- институт психологии им. Г.С. Костюка АПН украины, киев, 1998.
Психология мышления, как и любая другая наука, должна пройти в своем развитии два этапа - этап эмпирии, дающий возможность удовлетворительного объяснения ее объекта - механизма прогнозирования, и этап теории, позволяющий осознать сущность прогнозирования, как процесса, и теоретически, то есть, вытеснив интуитивные включения настолько, насколько это позволяет сделать осознание ограничености практического и теоретического опыта, сформировать и сформулировать понятие о нем, как о собственном предмете.
Сознание отражает действительность в той степени, в какой это позволяет ему сделать имеющаяся в распоряжении теоретического мышления система средств оформления содержания мыслимого, включающая в себя понятия, суждения, умозаключения, правила их построения и законы, в соответствии с которыми эти правила формируются. С каждым последующим шагом усовершенствования этой системы истинность формального вывода, претендующего на полноту отражения содержания мыслимого, все меньше нуждается в подтверждении практикой и все в большей степени определяется формальной согласованностью предложений. Однако проблема теоретизации мыслимого заходит в тупик изза традиционно упрощенного представления о ходе познания. В основе этого представления лежит ориентация на привычную для рационального пониманния логическую интерпретацию действительности. Однако формальная логика не передает всю полноту содержания мыслимого, поскольку ее фигуры изначально не предназначены для отражения противоречивой сущности мышления. Они абсолютны по форме, то есть призваны служить для материализации лишь прямого значения мыслимого. Тем не менее, несмотря на очевидную ограниченность такой интерпретации, современный этап культурно-исторического развития общества не предполагает иного способа организации познания. С учетом этого автор исходит из идеи необходимости осознания относительносности логического структурирования знания. Это позволило ему создать гибкую систему организации теоретических рассуждений, в которой логическое конституирование предполагает дальнейшее смысловое переструктурирование в теорию, адекватную реальному процессу формирования и формулирования прогноза в условиях существования противоречия между категориальной посылкой и фактом эмпирии. Это противоречие разрешается операциональным путем методом триадических умозаключений на основе введенных в иследовании особого рода понятий, суждений, умозаключений, называемых диалектико-логическими, и в соответствии с предложенным законом их взаимопревращения. В соответствии с этим законом, названным законом когеренции, последовательность мыслительных операций по формированию и формулированию прогноза следует расматривать как явление диалектической сущности мышления, в ходе которого осуществляется синтез взаимоисключающих посылок в социально приемлемую, но условную форму изложения мысли. Осознание условности формы мыслимого имеет место изза того, что в ходе него в качестве неделимого и неизменного ядра диалектической сущности мышления субстанциально присутствует операция сравнения означаемого с тем, что имеется в виду. Сама же форма прогноза в ходе синтеза взаимоисключающих посылок претерпевает тройное операционально-смысловое преобразование. На первом этапе этого преобразования индивидуально-авторский смысл новации адресно формулируется в форме метафоры - демонстрируя, тем самым, позитивное отношение к использованию внешней (категориальной) формы. На втором этапе - адресно-ориентированная формулировка прогноза лишается признака конкретики - формулируясь в виде иронии и демонстрируя, тем самым, уже негативное отношение к использованию внешней (категориальной) формы. На третем этапе - абстрактный прогноз вступает в противоречие с доминирующей парадигмой, приобретая форму противоречия между внешней (категориальной) и внутриней (идеальной) формами выражения индивидуально-авторского смысла новации. В результате создана еффективная понятийная система, позволяющая не только осознать сущность процесса прогнозирования, но и на основе диалектико-логических понятий и посредствам диалектико-логических суждений, способом триадических умозаключений, то есть теоретически, вывести понятие, идентичное тому, которе с.л. Рубинштейн назвал “процесс мышления” и которое интуитивно использовал в качестве родового в системе собственных взглядов на мышление. Реализуемый на этой основе подход к мышлению как к диалогу двух логик - логоки абстрагирования и логики конкретизации дал возможность удовлетворительно объяснить как логику рубинштейновского “вычерпывания”, так и механизм “анализа через синтез”.
Alexander j. Samoilov. Meaningful supports of prognostication in the process of thinking.- manuscript.
Thesis for a doctors degree in speciality: 19.00.01 - general psychology, history of psychology - g.s. Kostiuk institute of psychology academy of pedagogical sciences of ukraine, kiev, 1998.
The problem of theoretisation is comlicated because of the traditionally simplified idea about the course of cognition. As а basis of this idea there is an orientation to the logical interpretation of the reality which is habitual for the rational comprehension. Still, in spite of the evident limitation of such interpretation, the modern stage of the cultural and historical development of the society doesnt imply another way of organization of knowledge. Taking into consideration these statements, the author proceeds from the idea of the necessity of the perception of the relativity of the knowledge logical structuration. This allowed him to create the flexible system of the organization of the theoretical arguments, in which their logical constituion implies the further meaningful restructuring. As а result, he created the effective notional system which allows either to realise the essence of the process of prognostication or to form and formulate it theoreticaly, that is without appeal to the empirical experience, but only on the basis of the formulated notions, established rules for operating them and deduced laws of the conclusions organization.
Key-words: essence, substance, form, sense, meaningful support, logics, dialogics, formal and logical notion, unity of the categorical and operational components of thinking, thinking operation.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
