Ознайомлення з особливостями феноменологічного принципу обстеження хворого. Характеристика основних симптомів та синдромів розладів волі: поліфагії, анорексії. Визначення способів психічного реагування на хворобу і психології соматичного пацієнта.
В основі феноменологічного підходу в психіатрії й клінічної психології лежить поняття «феномена». Було очевидно, що подібний психологічний метод явно відрізняється від природніх наукових описів, оскільки предмет у цьому випадку не має бути сам по собі, перед нашим поглядом почуттєвість, досвід є лише виставою. Ясперсом методі опис вимагав, крім систематичних категорій, удалих формулювань, контрастних порівнянь, виявлення споріднення феноменів, їх порядку проходження або їх появи на непрохідних відстанях, і мало своїм завданням наочно представляти психічні стани, переживані хворими, розглядати їхні родинні співвідношення, як можна більш строго обмежувати їх, розрізняти й визначати їх у часі. Оскільки ми ніколи не в змозі безпосередньо сприймати чуже психічне в такий же спосіб, як і фізичне, мова могла йти, на думку К.Ясперса, лише про уявлення, вчуттєвість, розуміння, що досягається за допомогою перерахування ряду зовнішніх ознак психічного стану й умов, при яких вони виникають, почуттєвого наочного порівняння й символізації, за допомогою різновиду суггестивного зображення. Якщо в рамках ортодоксальної психіатрії питання норми-патології трактується довільно на базі співвіднесення власного розуміння джерел поведінки людини з нормами суспільства, у якому вона проживає, то при використанні феноменологічного підходу істотне значення для діагностики має субєктивні переживання і їх трактування самою людиною (те, що представники першого напрямку позначили б «психологізаторством»).Клінічна психопатологія, як і медична наука загалом, складається із симптомів, синдромів і нозологічних одиниць, що наведені у міжнародній класифікації хвороб МКХ-10. Симптом - це ознака захворювання, якісно новий, невластивий здоровому організму феномен, який можна виявити за допомогою клінічних методів дослідження. Зниження вольових імпульсів характерне для депресивного стану - спостерігається припинення всілякої продуктивної діяльності, хворі не реагують на зовнішні впливи. Іноді виникають так звані стереотипії - повторення одних і тих самих рухів, слів, гримасування, манірність; симптом воскової гнучкості - стан, коли хворий довго може зберігати надану йому позу. Аномалії статевого рефлексу можуть виявлятися в посиленні чи ослабленні лібідо, у збоченнях його - гомосексуалізм (сексуальний потяг до осіб своєї статі), педофілія (статевий потяг до дітей), ексгібіціонізм (статеве задоволення від оголення статевих органів у присутності осіб іншої статі), садизм (статеве задоволення від заподіяння болю партнеру під час статевого акту), мазохізм (статеве задоволення від заподіяння болю з боку партнера), фетишизм (статеве задоволення від споглядання частин одягу осіб протилежної статі), геронтофілія (статевий потяг до старих), некрофілія (статевий потяг до трупів), зоофілія (статевий потяг до тварин) [1, с.При цьому можна говорити про існування феномена «обєктивної ваги хвороби» і «субєктивної ваги хвороби». хворий феноменологічний поліфагія соматичний На вироблення субєктивного відношення до тієї або іншій хворобі впливають кілька факторів: стать, вік, професія, темперамент, характер, особистість. Для пацієнта внутрішня картина хвороби складається з розуміння механізмів виникнення неприємних і хворобливих відчуттів, оцінки їх значення для майбутнього, а також реагування на хворобу у вигляді емоційних переживань і вибору способу дій і поведінки в нові для людини умовах. Він схильний аналізувати ситуацію крізь призму субєктивної ваги хвороби, ґрунтуючись на відомі тільки йому або його субкультуральній групі (родині, мікроколективу) відносинах до захворювання. Слід визнати, що субєктивне відношення до хвороби формується на підставі сімейного виховання й, зокрема, виховання відносини до хвороби, способів переносу хвороби, визначення місця параметра здоровя-хвороба в ієрархії цінностей людини.В основі феноменологічного підходу в психіатрії й клінічної психології лежить поняття «феномена». Феноменом можна позначати будь-яке індивідуальне цілісне психічне переживання. Феноменологічний підхід у діагностиці використовує принципи розуміючої, а не пояснюючої психології. За тим самим переживанням може ховатися як психологічно зрозумілий феномен-ознака, так і психопатологічний симптом. Воля людини лежить в основі її поводження.
План
Зміст
1.Феноменологічний принцип обстеження хворого
2.Основні симптоми та синдроми розладів волі
3. Психічне реагування на хворобу і психологія соматичного пацієнта
Висновки
Література
1. Феноменологічний принцип обстеження хворого
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
