Основи формування організованого сільськогосподарського ринку регіону - Автореферат

Провідними вченими Інституту аграрної економіки УААН, Інституту економіки, Інституту економічного прогнозування, Інституту регіональних досліджень, Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України, а також відділами економіки і організації сільського господарства галузевих наукових установ та кафедр вищих навчальних закладів зроблено значний внесок у дослідження проблем формування сільськогосподарських ринків та державного впливу на грошові відносини їх учасників. Сучасні наукові розробки теоретичного і практичного характеру стосуються, насамперед, формування інфраструктури сільськогосподарського ринку, містять у собі загальні методологічні положення про його механізми, результати досліджень кількісних характеристик підкомплексів ринку, прогнозування конюнктури та обґрунтування політики щодо їх розвитку на загальнодержавному рівні. Відсутність організованих видів регіональних ринків як системи необхідних підприємств, установ та методів, які забезпечують просування продукції від виробника до споживача на взаємовигідних для всіх учасників процесу умовах, породжує тінізацію розподілу у продовольчій сфері, нееквівалентний товарообмін, дисбаланс між попитом та пропозицією, нестабільність цін та доходів виробників сільськогосподарської продукції, збитковість та згортання виробництва окремих видів продовольчої сировини у рослинництві, тваринництві й деяких інших видів трудомісткої продукції, що створює загрозу продовольчій безпеці країни. Інформаційною базою проведеного дослідження були законодавчі акти Верховної Ради України та Укази Президента України щодо розвитку та функціонування аграрного ринку, рішення Кабінету Міністрів України стосовно реформування агропромислового комплексу та формування територіального аграрного ринку, статистичні дані Держкомстату, Міністерства аграрної політики України, Черкаського обласного статистичного управління, а також праці вітчизняних і зарубіжних вчених, літературні джерела, що містять інформацію з досліджуваних проблем. запропоновано систему державних і недержавних органів управління організацією формування сільськогосподарських ринків на національному та регіональних рівнях; визначено структуру функцій та джерела фінансування діяльності державної інституції - Агентства з регулювання сільськогосподарського ринку та механізми його взаємодії з самоврядними обєднаннями учасників маркетингових каналів сільськогосподарської продукції; обґрунтовано необхідність законодавчої легалізації і державної підтримки самоврядних господарських неприбуткових організацій, що створюються сільськогосподарськими виробниками для спільного просування їх продукції на ринки, а також обєднань (асоціацій) з функціями міжгалузевого узгодження ринкової діяльності субєктів ланцюжка просування продукції від виробника до споживача.Сприйняття споживачами змін у ціні на продукт визначається коефіцієнтом цінової еластичності попиту, який виражається співвідношенням відносної величини зміни величини попиту на товар до відносної величини зміни його вартості. Саме таким є попит на сільськогосподарську продукцію, оскільки споживачі досить низько оцінюють додаткове виробництво цієї продукції порівняно з іншими товарами через фізіологічні обмеження. У роботі узагальнено і поглиблено розуміння змісту функцій ринкової інфраструктури сільськогосподарського товарного ринку, зокрема таких як: створення умов для комерційно-господарських відносин між учасниками ринку; сприяння субєктам сільськогосподарського ринку в реалізації їх економічних інтересів на паритетних засадах; забезпечення учасників ринку інформацією щодо конюктури ринку, товарів, конкурентів, посередників, споживачів; юридичне, фінансове, страхове, контрольне обслуговування учасників ринку; сприяння формуванню найбільш раціональних і прозорих каналів просування продукції від товаровиробника до споживача; надання транспортних, комунікаційних, складських послуг; популяризація та реклама товарів. У дисертації доведено, що структуризація не ототожнюється з ринковим саморегулюванням, а мережі продуктових ринків різних видів формуються під впливом самоврядних обєднань субєктів продуктових підкомплексів, які у законодавчому порядку наділяються такими функціями, як: визначення зон найбільш ефективного виробництва продукції та правил дотримання необхідних технологій і асортименту; узгодження по ланцюгу просування продукції оптових та роздрібних цін; конфіскація продукції, що продається на ринку всупереч встановлених обєднаннями правил і вимог; закупівля та продаж продукції, що здійснюються як фінансові або товарні інтервенції та ряд ін. Світова наука і практика дає моделі досягнення цієї мети шляхом створення організаційно-правових форм вертикальної інтеграції на основі: єдиного власника; кооперації виробників продукції; обєднання учасників ринку в агропромислові групи; контрактації продукції та ін.Сільське господарство, через притаманні йому природні особливості, найбільше страждає від руйнівної конкурентної боротьби в умовах вільного ринку концентрації економіч

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ