Основи філософії - Учебное пособие

Вона вимагає від кожного жити за її законами, щоб життя не розходилося зі словами.

Перший обовязок мудрого і перша ознака мудрості - не допускати розбіжності між словом і ділом і бути завжди самим собою».

Сенека

ПОКЛИКАННЯ ФІЛОСОФІЇ

Прагнення стати не тільки освіченою, а й сучасною людиною не може здійснитися без вивчення філософії, яка завжди була джерелом віковічних запитань людського духу щодо смислу життя та смерті, таїни людського існування, розгадки секретів пізнання світу та історії. Філософія - це сфера людського знання, яка є не тільки атрибутом цивілізації і культури, а й тією духовною силою, своєрідним «інтелектуальним магнітом», до якого прагне кожна особистість. Як у «спільному знаменнику» всіх форм людської діяльності, в ній інтегровано і пізнання людства, і всю його суспільно-історичну практику. Один з найвідоміших філософів XX ст. К. Ясперс назвав період виникнення філософії «осьовим часом історії». Завдяки філософії людський дух зумовив могутній цивілізаційний та суспільний прогрес, який постійно розширюється і прискорюється.

На рівні буденної свідомості філософію розуміють як абстрактне знання, відірване від реального, «нормального» життя. Таке уявлення занадто далеке від істини, адже філософське знання спрямоване на конкретну людину, з її прагненнями, сподіваннями, настроями, пошуком відповідей на «вічні» запитання про призначення і смисл життя. Однак цей смисл не знаходиться і не зберігається в готовому вигляді, його потрібно постійно шукати. Смисл означає наше ставлення до явищ навколишнього світу, їх оцінку і значення під кутом зору того, що потрібно людині. В природному, позалюдському світі немає ні смислу, ні безглуздя, як немає в ньому прогресу і реакції, добра і зла, істини і омани; він етично і культурно нейтральний. Все це - людські виміри. Смислоутворюючим ініціатором життя є тільки людина, що максимально актуалізує необхідність входження в запитальний потенціал сучасного філософствування.

Необхідно відрізняти філософію як систему раціонально обґрунтованих і апробованих «серцем» переконань від поверхових міркувань, які претендують на звання філософських. У своїй фрагментарній формі вони містяться в будь-якій галузі науки, художньої творчості, у повсякденному житті. Проте тільки входження у світ справжньої філософії, ознайомлення з її інтелектуальним потенціалом відкриває духовному баченню людини світ в його цілісності. Тим самим філософія стає атрибутом особистої культури мислення.

У своїй цілісності філософія уособлює мудрість і знання, віру і розум, дух і душу. Цим самим вона покликана стверджувати творчі начала в житті, не взаємовиключення, а поєднання їх через послідовне подолання всього, що заважає гідному процесу самореалізації особистості. Філософія спрямовує людину до все більшої впорядкованості буття, до її взаємопроникної єдності зі світом у найширшому антропокосмічному діапазоні. Це передбачає не тільки теоретичне осягнення Універсуму, але й залучення до нього, життя в ньому і, таким чином, «інтелектуальну любов» до життя, благоговіння перед ним. Але життя перед «запитливим розумом» постійно ставить низку проблем: що таке світ і як він виник; чи має він початок у часі, чи існує вічно; що таке закономірність, яке місце у світі займає випадковість тощо.

Ще більшою мірою хвилюють людину проблеми сенсу життя та його кінцевої мети, розуміння вічності людського існування, пошук меж пізнавальних можливостей людей, споконвічні прагнення до істини, її відмінності від правди і хибного погляду тощо. Перебуваючи в системі суспільних відносин, які постійно ускладнюються, людина має знайти відповідь і на цілий ряд морально-етичних питань: що таке совість, обовязок, честь, відповідальність, справедливість, добро і зло, гідність та ін.

Без таких відповідей неможливе практичне життя людей. Вирішуючи проблемні запитання, філософія дає певні відповіді. Але це відповіді специфічного ґатунку. Вони мають варіативний вигляд, що поєднує різні доповнювальні ситуації можливостей, які передбачають свободу думки та вибору. І хоч конкретні філософські системи давали майже однозначні відповіді на загальні питання буття, історія філософії, демонструючи множину відповідей, насправді репрезентує панорамну варіацію констанцій усіх можливостей рішень. І це не послаблює, а посилює евристичну здатність філософського бачення життя та дії.

Плюралізація ідей у процесі розвитку філософії - не заперечення їх істинності, а імпульс до нового творчого пошуку, тому вивчення філософії дає унікальну можливість для розвитку мислення, активізує його процеси. Філософія як форма теоретичного світогляду перетворює буденні проблеми на смисложиттєві, оскільки відкриває в них світоглядні аспекти.