Основи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Реферат

Сучасний етап економічних та соціальних перетворень в Україні вимагає інтегрування її у світове економічне співтовариство, поглиблення співпраці з іншими державами. Це передбачає інтенсифікацію взаємовідносин з іноземними господарюючими субєктами, активний обмін капіталом, товарами, послугами, робочою силою, ефективний трансфер технологій, залучення іноземних інвестицій. Найважливішою вимогою до правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є дотримання балансу приватних інтересів субєктів цієї діяльності та публічних інтересів різних рівнів, що, в свою чергу, вимагає комплексного застосування приватноправових та публічно-правових регулятивних інструментів.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність субєктів господарської діяльності України та іноземних субєктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Міжнародні конвенції, що регулюють міжнародний господарський оборот, зокрема ратифіковані Україною Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.), Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974 р.) як єдиний критерій для визначення міжнародного характеру договору використовують критерій місцезнаходження комерційних підприємств сторін на територіях різних держав (розуміючи під комерційним підприємством постійне місце регулярного здійснення ділових операцій). У господарському праві як комплексній галузі права загалом (а відтак і щодо ЗЕД) діють три основні методи правового регулювання: а) метод автономних рішень субєктів господарювання, який ґрунтується на тому, що ці субєкти мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України (добровільно вступати у зовнішньоекономічні звязки; здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічні операції, окрім заборонених законом; укладати зовнішньоекономічні договори та визначати зобовязання за ними в межах законодавства тощо); б) метод владних приписів, згідно з яким діяльність субєктів господарювання підпорядковується обовязковим моделям правовідносин, визначеним законодавством (як-от: необхідність отримання експортних або імпортних ліцензій у випадках, передбачених законом, дотримання порядку розрахунків в іноземній валюті, дотримання порядку та строків проведення окремих видів зовнішньоекономічних операцій - товарообмінних (бартерних) та операцій з давальницькою сировиною тощо); Формулюючи цей принцип, законодавець наголосив на суверенітеті України як держави у міжнародних економічних відносинах (що є складовою економічної самостійності України), а також на безпосередньому та самостійному здійсненні ЗЕД українськими субєктами господарювання (на противагу практиці Союзу РСР, коли основними субєктами у сфері ЗЕД були зовнішньоторговельні обєднання системи Міністерства зовнішньої торгівлі та Державного комітету СРСР з зовнішньоекономічних звязків1);3) підрозділи (структурні одиниці) іноземних субєктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом. З Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» яка встановлює, що Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у ЗЕД а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з законами України. Постійне місце проживання - це місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обовязків або зобовязань за договором (контрактом) (ст. В Україні процедуру підтвердження реєстрації місця проживання громадян України, іноземців та осіб без громадянства встановлює Закон України від 11 грудня 2003 р. 5 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні.Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність субєктів господарської діяльності України та іноземних субєктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Основні ознаки зовнішньоекономічної діяльності: а) за своєю сутністю вона є господарською діяльністю, тобто «діяльністю субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт ч

Зміст

Вступ

1. Поняття, принципи та види зовнішньоекономічної діяльності

2. Субєкти зовнішньоекономічної діяльності

Висновки

Список використаної літератури