Осмислення смерті і безсмертя як ціннісних вимірів людського буття (соціально-філософський аналіз) - Автореферат

Актуальність теми дослідження пояснюється цілою низкою причин: по-перше, проблема темпоральності людини, її тимчасової і просторової обмеженості належить до того кола питань, що прийнято називати «проклятими» або «вічними», оскільки вони не можуть бути остаточно «закриті» і постійно повертаються в нові історико-культурні обставини, певну духовну атмосферу; по-друге, у філософському просторі підготовлені підстави для систематизації одержаних останнім часом спеціальних знань про смерть і безсмертя, які локалізовані в конкретно-наукових рішеннях і вимагають залучення сучасних підходів, методів, механізмів дослідження; по-третє, наукова доцільність осмислення скінченності людського буття як ціннісного виміру в соціально-філософському аспекті обґрунтована інтеграційним характером цього філософського напряму, його особливим статусом у загальній ієрархії соціальних знань. Тому важливим теоретичним і практичним завданням є подолання чинників, що дезорієнтують людину, суспільство, людство в цілому, а також формування ядра загальнолюдських цінностей, здатних обєднати всіх, незважаючи на різницю у світогляді, політичних, релігійних та інших уподобаннях. Щодо прикладної актуальності теми, то для нашої держави вона позначена як загальносвітоглядною ціннісною спрямованістю, так і наявністю негативних соціальних явищ, які вимагають гуманістично-осмисленого ставлення до людської скінченності з боку людини і суспільства, створення в соціальному просторі такої атмосфери, що націлює на виховання моральності, сприяє розвитку самосвідомості, самовизначення і самовідповідальності особи і держави, готує підстави для формування глобальної свідомості, впровадження загальнолюдських цінностей в повсякденну суспільну практику. окреслити коло проблемних питань, повязаних з усвідомленням темпоральності людини; виявити значення критичних, перехідних періодів у розвитку індивіда, суспільства, людства; виробити практичні шляхи, форми, напрями їх подолання. Використовуючи дихотомію «життя - смерть» для вивчення світоглядних питань, вони вже тоді поставили перед людиною непростий вибір, чому віддати перевагу: гедонізму або аскетизму, евдемонізму або атараксії, моралізуючому інтелектуалізму або духовно-споглядальній діяльності.У них висвітлюється ряд теоретичних і методологічних положень, на підставі яких будується подальше вивчення проблеми: розкрито зміст поняття «темпоральність», подано системний аналіз темпоральності як якісної характеристики людського буття; виявлено специфіку феноменів смерті і безсмертя як обєктів пізнання. Як дух людина є «не від миру сього», як носій духовності вона проявляє свою «надсвітову» сутність, шукає і репрезентує вічні цінності, облаштовує світ власних цілей, ідеалів, значущостей. «Специфіка феноменів смерті і безсмертя як обєктів пізнання і вибір методології наукового пошуку» показано, що людина у прагненні знайти шлях до безперервності і цілісності замислюється не тільки над своєю темпоральністю, але і приділяє особливу увагу тій онтологічній межі, яка безпосередньо закінчує її існування. Фундамент плюралізації смерті вбачається в тому, що так звана «проблема» смерті і безсмертя це питання, яке не підлягає розгляду суто обєктивно. «Теорія життєвого шляху про психологічні особливості сприйняття смерті і безсмертя на різних етапах становлення особи: аналіз компонентів ціннісного вибору (переживань, потреб, емоцій, волі, віри, ідеалів» досліджуються психологічні умови усвідомлення смертності людини, виявляються різні вікові етапи відношення до цих граничних феноменів, визначається ступінь впливу усвідомленого і чесного ставлення до смерті на вибір життєвих цінностей і орієнтирів.