Проблема ідентичності особистості як шлях до її формування: від відстороненого спостерігача до самоствердженої та самореалізованої особистості. Вивчення причин і передумов відчуження людини від суспільства, його масштаби та відображення в літературі.
При низкой оригинальности работы "Осмислення проблеми ідентичності в німецькомовній літературі Швейцарії кінця ХХ ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Тому проблема самоактуалізації особистості стає предметом дослідження не лише психологічних чи соціологічних студій, але й знаходить свій вияв у письменницьких творах. Сідельника, стають «трагічні постаті людей, які хворобливо відчувають процес дегуманізації суспільства, та - що є особливо важливим - процес розпаду особистості, яка перетворилася на набір стандартних властивостей, потрібних і зручних для суспільства» [7, 293]. У такий спосіб автор фактично визначає ключову проблему, що, зявившись у його ранній творчості, домінуватиме аж до роману «Назву себе Ґантенбайн» (1964) включно, - проблему ідентичності особистості. Як наслідок, їх життя перетворюється на біг по замкненому колу: «Я знаю людей, які живуть лише задля того, щоб заробляти копійчину, а заробляють копійчину, щоб жити; життю ж вони, знову-таки, віддаються, аби заробляти копійчину» [8, 35]. Проблема самоідентичності особистості, здатність людини змінювати власну долю, причини і наслідки моральних хвороб суспільної свідомості мають місце й у творчості Ф. Дюрренматта.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
