Дослідження феномена спілкування в контексті компліментарності богослов’я спілкування та релігійної філософії. Обґрунтування спільності цих парадигм, що походить із розуміння Бога як онтологічно конституюючого "Ти", першого Співбесідника для людини.
Аннотация к работе
Безвідносно до конфесійної приналежності, її представники переконливо й ґрунтовно розмірковують про місію койнонії: відтворювати недосяжну, але бажану для християнина метафізичну парадигму внутрішньотроїчного спілкування; поєднувати людину з Богом; людину з людиною через Бога; християнську общину у зустрічі з Богом; увесь християнській світ перед обличчям Бога в контексті прийдешніх есхатологічних перспектив. Визнаючи «Ти», «Я» запрошує його стати не обєктом ціле-раціонального маніпулювання, а рівноправним субєктом взаємності. спілкування релігійний філософія бог людина «Діалог не обмежується спілкуванням двох людей одна з одною, він є відношенням людей одне до одного, що виражається в їхньому спілкуванні» [9, с. Тобто, непізнаваними є люди, перебуваючи у модусі «людей у комірках», а також у випадку взаємної маніфестації Іншому контроверзійних, розєднавчих цінностей. Сама ж людина, долучившись до розмови, поєднується не тільки з іншими людьми як логосними, наділеними даром мовлення істотами, але й першим Співрозмовником - Богом.