Орнамент Софії Київської (генеза, типологія, художньо-функціональні особливості) - Автореферат

Адже, орнамент, який генетично споріднений з прадавньою системою знаків, з допомогою яких пізнавалися і фіксувались явища реальності та людського мислення, одночасно у привабливих естетичних формах, за допомогою ритмічно-симетричних композицій, гармонійних пропорцій та кольорових співвідношень видимо виражає універсальні закони світобудови, абстрактні поняття змінності і повторюваності, частини і цілого, статики і динаміки. Проблема введення орнаменту в систему оздоблення східнохристиянського храму ускладнюється тим, що людина середньовіччя прямо ототожнювала створений Богом світ храмові, а храм - світові, тобто в будівництві й опорядженні храму втілювалося розуміння будови та структури космосу, його краси й гармонії. Віддаючи належну шану сумлінній і важливій праці попередників, зазначимо, що орнамент Софії Київської висвітлювався, передусім, як прикраса, маргінальний складник оздоблення. Не до кінця вирішеним залишається питання міри впливу візантійського мистецтва на орнамент Софії Київської, ролі місцевої традиції та великокняжої ідеології у відборі орнаментальних мотивів для київського храму. Зясування функцій та художніх особливостей орнаменту в храмі на прикладі Софії Київської актуальне ще й з тієї причини, що цей собор задумувався і споруджувався як головний храм християнської Русі, виконував завдання ідеологічного центру Київської держави, а тому започатковані в ньому принципи синтезу візантійської і місцевої традицій отримали продовження і розвиток в усьому християнському мистецтві України.Поновлення стінопису собору Св.Софії у Києві під керівництвом Ф.Солнцева у 1843-1853 роках і наступна публікація матеріалів про собор у "Древностях Российского государства" (1881-1887), активне колекціонування творів ужиткового мистецтва Київської Русі, опис збережених у бібліотеках Російської імперії давньоруських книг дали поштовх для фіксування, класифікації та вивчення орнаменту Київської Русі (праці М.Кондакова й І.Толстого (1897), Г.Гагаріна (1887 і 1897), В.Стасова (1887), І.Сирейщикова (1904-1916), А.Бобринського (1916), Н.Покровського (1916), Ф.Буслаєва (1917). Дослідженню семантики підлягали й орнаменти на склепіннях сходових веж собору у працях А.Грабара (1962), В.Даркевича (1975), С.Висоцького (1989), Р.Семенцової (1997), Н.Нікітенко (1999). Тому зясування значення орнаментів у київському соборі потребує додаткового опрацювання, базованого на розгляді орнаменту як невідємної структурної частини художньо-символічного образу храму на тлі аналізу його архітектури, монументального живопису, мистецьких та ідейних передумов спорудження. Розвязання цієї проблеми було б неможливе без опертя на загальні теоретичні положення, викладені в працях О.Потебні, Г.Логвина, В.Овсійчука, Г.Вагнера, без врахування теоретичних напрацювань у сфері дослідження естетики і символіки східнохристиянського мистецтва А.Уварова, В.Бичкова, В.Даркевича, О.Демуса, Е.Джордані, без історико-філософських досліджень середньовічної культури А.Гуревича, В.Горського, Дж.Реале, Д.Антісері, напрацювань у сфері теорії орнаменту М.Селівачова, М.Станкевича, Я.Запаска, А.Шубнікова, Ф.Петрі, К.Вайцмана, К.Гумберта. У настінному орнаменті інтерєру собору Св.Софії у Києві прослідковано відмінності між його двома головними типологічними групами: орнаментом, складовим елементом якого є пятипелюсткова квітка, і орнаментом, складовим елементом якого є крин та його інваріанти.Ця спорідненість визначається не як звязок типу "взірець-відтворення", а як творчість у заданих межах типу: "загальна композиційна схема - її конкретне вирішення". Упорядники київського собору проявили власну творчість у побудові багатоваріантних візерунків, виборі для них відповідного місця розташування, способів компонування, пропорцій, колориту. Особливості орнаменту Софії Київської прослідковуються у кількох аспектах, а саме: у відведенні орнаменту майже половини зображальної поверхні внутрішнього простору собору, оточенні орнаментальних композицій такою ж червоною рамкою, як і антропоморфних зображень та сцен, наявності орнаментів у всіх ієрархічних регістрах храмового оздоблення від купола до підлоги; у цілеспрямованому свідомому відборі зі скарбниці візантійського орнаментального мистецтва "східних" мотивів, повязаних з універсальною космологічною символікою сакрального кола, Світового дерева та тризуба (Спорідненість на рівні релігійних генетичних звязків дохристиянського сонцепоклонництва русичів та мітраїської віри іранців і степовиків свідчить, що відібрано не іранські мотиви, а рідні, і саме тому, що вони з іранськими співпадають за суттю, вони з ними подібні і формою); Софії в Києві - духовного осереддя Київської Русі - і тісно повязані з функціями, які виконує орнамент у соборі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ