Органозберігаюче хірургічне лікування гнійно-некротичного ураження стопи у хворих на цукровий діабет - Автореферат

Гнійно-некротичне ураження стопи виникає у 2-3% хворих на цукровий діабет і загрожує втратою не тільки кінцівки, але і життя пацієнта (B.A. Появу гнійно-некротичного ураження стопи повязують з декомпенсацією перебігу цукрового діабету, прогресуванням діабетичної ангіопатії та нейропатії, погіршенням кровопостачання та інервації тканин стопи (А. С. Сент-Вінсентська декларація проголошує необхідність зменшення кількості високих ампутацій нижньої кінцівки у хворих на цукровий діабет вдвічі (М.О. Зважаючи на значну кількість хворих на цукровий діабет з обмеженим ураженням стопи, хірурги часто намагаються провести його лікування шляхом виконання розкриття гнояка, видалення некротизованих тканин та зруйнованих кісток (Дмитрієв Б.І. та співавт., 2001; О.І. При лікуванні гнійного ураження стопи у хворих на цукровий діабет без ознак ішемії рекомендують виконувати етапні некректомії, показанням до здійснення високої ампутації нижньої кінцівки може бути лише загроза виникнення сепсису (О.И.В першому розділі здійснений аналіз результатів застосування різних способів хірургічного лікування гнійно-некротичного ураження стопи у хворих на цукровий діабет, показань до їх використання, існуючих методів оцінки важкості ураження та способів прогнозування його перебігу. Встановлено, що гнійно-некротичне ураження стопи виникає навіть за найретельнішої компенсації перебігу цукрового діабету та найдбайливішого догляду за ногами. Важливим і недостатньо розробленим є прогнозування перебігу гнійно-некротичного ураження стопи у хворих на цукровий діабет, встановлення фази ранового процесу, що обумовлює помилки при визначенні тактики та обєму хірургічного лікування. В порівнянні з жінками, у чоловіків, хворих на цукровий діабет, гнійно-некротичне ураження стопи зявлялось в більш молодому віці. В віці старше 50 років були 90,9% хворих, серед хворих на цукровий діабет І типу - 71,4%, серед хворих на цукровий діабет ІІ типу - 95,3%.Отже, поява гнійно-некротичного ураження стопи у хворого на цукровий діабет не є наслідком тільки ішемії нижньої кінцівки, а має більш складний патогенез. В разі перебігу гнійно-некротичного ураження стопи за типом флегмони або вологої гангрени на тлі теплої на дотик шкіри показник регіонарного сегментарного тиску ураженої стопи, в середньому, становив: в артерії тилу стопи - 247±21 мм рт.ст. На підставі результатів вивчення видів клітинної реакції в вогнищі запалення, особливостей кровопостачання, тонусу судин та клінічного перебігу гнійно-некротичного ураження стопи у хворого на цукровий діабет, для визначення прогнозу захворювання та вибору способу лікування розробили оцінку характеру реакції тканин, яку розділяємо на запальну, запально-дегенеративну або некротично-дегенеративну. За клінічним перебігом, на підставі аналізу зон кровопостачання та ураження артерій стопи, ми виділили варіанти стенотично-оклюзійного ураження дистальних відділів артерій нижньої кінцівки у хворих на цукровий діабет: ураження артерій гомілки за прохідності артерій стопи; ураження артерій гомілки та стопи; ураження артеріальної дуги стопи; ураження окремих гілок артеріальної дуги стопи; ураження кінцевих гілок артерій шкіри та підшкірної основи; ішемія стопи як прояв порушення системної гемодинаміки в наслідок серцевої, печінкової та ниркової недостатності. В звязку з загрозою виникнення синдрому стиснення тканин в фасціально-кісткових просторах стопи, а також поширення на гомілку, розкриття глибокої поширеної флегмони стопи вважаємо за необхідне виконати протягом 6-12 годин госпіталізації хворого, а подальший післяопераційний перебіг визначить можливу необхідність повторного здійснення оперативного втручання.На підставі вивчення особливостей перебігу захворювання визначені види реактивності тканин стопи, представлені в вигляді класифікації, що дозволило розробити диференційовані показання і тактику хірургічного лікування. Перебіг гнійно-некротичного ураження стопи у хворого на цукровий діабет визначається характером реакції тканин, обумовленим ангіо-та нейропатією, і може бути запального, запально-дегенеративного або некротично-дегенеративного типу. Верифікація виду реакції тканин стопи дозволяє диференціювати та оптимізувати тактику органозберігаючого лікування. Оперативне втручання при наявності некротичних змін тканин стопи у хворих з запально-дегенеративним та некротично-дегенеративним типом реактивності тканин полягає в видаленні частини стопи, омертвілої відповідно до ураження кінцевих гілок артерій шкіри та підшкірної основи (50,3% спостережень), окремих гілок артеріальної дуги стопи (27,1%), артеріальної дуги стопи (18,4%), артерій гомілки та стопи (4,2%), з урахуванням вираженості вторинних чинників: інфекції, недостатності функції інших органів, перспектив користування стопою. Запально-дегенеративний тип реактивності обумовлює малу вираженість реакцій запалення та регенерації, тому лікування, одночасно з здійсненням розкриття гнояка, в 42,7% спостережень - в поєднанні з некректомією, резекцією ураженої частини стопи, пови

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ