Органозберігаюча хірургія селезінки при травматичних пошкодженнях органу - Автореферат

Частота пошкоджень селезінки серед усіх закритих травм органів черевної порожнини становить від 15,5 до 30 % (Бордуновский В.Н., 1997; Урман М.Г., 2003), летальність при цьому складає - 7-26 % (Aseervatham R., 2000). Так як помилки при встановленні діагнозу травматичного пошкодження селезінки складають 30-40 %, дуже важливою є рання та точна діагностика захворювання (Бастрыгин А.В., 2007; Цыбулькин Э.К., 1999). Тому у теперішній час загальноприйнятою є органозберігаюча концепція хірургічного лікування травми селезінки, яка відпрацьовується в клініці (Литвиненко О.М. та співав., 2010) та в експерименті (Скиба В.В., Сухін І.А., 2010). Це стосується, перш за все, вибору методів діагностики та гемостазу при травматичних пошкодженнях органу, визначення показань та протипоказань до застосування органозберігаючих методик лікування хворих. Удосконалено спосіб пілорозберігаючої резекції шлунка з висіченням шарів стінки шлунка у межах виявлених зрощень з капсулою селезінки та спосіб дистальної резекції підшлункової залози з додатковим вкривання судин селезінки пасмом сальника, що дає можливість збереження селезінки та уникнення розвитку синдрому постспленектомічного гіпоспленізму в післяопераційному періоді.Пацієнтів було розподілено на дві групи, до першої групи (контрольної) увійшли 56 хворих, яким виконано стандартну спленектомію та дистальну резекцію підшлункової залози з спленектомією, до другої групи (основної) 73 хворих - пацієнти, яким застосовувались органозберігаючі методики. До першої підгрупи, що нараховувала 38 пацієнтів, віднесено хворих з травматичними пошкодженнями селезінки I-II ступенів, а також хворих з кістами селезінки та хворих з локальними ураженнями хвостової частини підшлункової залози, до другої підгрупи (нараховувала 35 пацієнтів) - хворих з III-V ступенем пошкодження селезінки. З метою виявлення залежності частоти виникнення ускладнень у ранньому післяопераційному періоді від виду лікування, що проводилось, та наявності ізольованого чи множинного ушкодження, хворі додатково були розділені на хворих з ізольованими пошкодженнями селезінки, множинними пошкодженнями та хворих з локальними ураженнями хвостової частини підшлункової залози. У ранньому післяопераційному періоді УЗД органів черевної порожнини проводилося у 63 (48,83 %) хворих, у пізньому післяопераційному періоді - у 72 хворих, КТ проводилось у двох хворих. Дослідження згортаючої системи крові в ранньому післяопераційному періоді було проведено у 123 (95,34 %) хворих, при цьому показник активованого часткового тромбоцитарного часу (АЧТЧ) був досліджений у 83 (64,34 %) хворих, у пізньому післяопераційному періоді - у 107 (98,16 % обстежуваних) пацієнтів (дослідження АЧТЧ проведено у 105 хворих).У дисертаційній роботі проведено аналіз, науково-теоретичне узагальнення та вирішення актуальної задачі клінічної хірургії - покращання результатів лікування хворих на травматичні пошкодження селезінки шляхом удосконалення діагностики та впровадження органозберігаючих методик лікування хворих, розроблених на підставі вивчення особливостей магістрального артеріального кровопостачання селезінки, удосконалення хірургічної тактики, техніки оперативних втручань і профілактики післяопераційних ускладнень. Середня довжина артерій селезінки II-го порядку складає 1,3±0,22 см; від них відходять гілки, які приймають участь в утворенні артеріовенозних комплексів, розташованих під її капсулою, а у клітковині воріт органу виявлено додаткові артерії діаметром 120,83±29,14 ?m. Запропонований діагностично-лікувальний алгоритм при травмі селезінки дозволяє обрати раціональну тактику лікування хворих в залежності від стану гемодинаміки та ступеня травматичного пошкодження селезінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ