Органні особливості раннього гістогенезу похідних різних зародкових листків у людини - Автореферат

На сучасному етапі прогресу науки, коли повністю розшифровано геном людини і постає питання визначення, на становлення яких конкретних клітин і тканин в нормі впливає той або інший ген, зясування закономірностей розвитку тканин, органів і систем в ембріогенезі in vivo є однією з основних задач медичної ембріології, спрямованої на профілактику пренатальних вад. Зясування міжтканинних взаємовідносин у ранньому ембріогенезі людини, як складової частини ембріонального гістогенезу, важливо і в теоретичних аспектах, оскільки переважну більшість дослідницьких робіт проведено в культурі тканин лабораторних тварин (Герловин Е. Ш., 1978; Nexo S., 1988; Schuger L., 1996; Hilfer S.R., 1996; Krajewska M, 1998), що не дозволяє повністю екстраполірувати результати на процеси, що протікають in vivo у людини. З точки зору практичної доцільності нами вивчено ранній ембріональний гістогенез і міжтканинні взаємодії на прикладі тих органів, гістогенез яких вивчено недостатньо і результати могли б мати прикладне значення. Метою дослідження було вивчення на основі комплексного порівняльного аналізу ранніх етапів ембріонального гістогенезу органних особливостей і термінів просторово-часового становлення міжтканинних взаємвідносин і перерозподілу глікополімерів підшлункової залози, як похідної ентодерми, передніх відділів ротової порожнини з її похідними, як дериватів ектодерми, і дихальної системи та установлення походження епітелію дихальної системи. Зіставити локалізацію і перерозподіл глікополімерів - рецепторів лектинів, в епітеліальних і мезенхімних закладках дихальної системи, підшлункової залози і ротової порожнини з її похідними на етапах становлення структурних компонентів цих органів у ранньому ембріогенезі.Сумарна кількість ШІК-позитивних речовин, отримана методом цитоспектрофотометрії з адекватною статистичною обробкою, в підшлунковій залозі до 47 доби (ЗР 18 мм довжини) більше в епітеліоцитах, потім переважають в клітинах ЕСТ, а після 10 тижнів (ЗР 33-45 мм довжини) знову зменшується в клітинах ЕСТ за рахунок прогресивного зниження біосинтезу Г і ГП. Після цих термінів концентрація Г знижується, замінюючись накопиченням ГП, кількість яких в епітеліоцитах неухильно повільно зростає, а в клітинах ЕСТ накопичується до відносно високих цифр у віці від 47 доби до 62 доби (ЗР 18-32 мм довжини), випереджаючи епітеліоцити, а потім знову зменшується, відстаючи від клітин ЕЗ. Після цього віку кількість ШІК-позитивних поєднань зростає в клітинах М або ЕСТ, переважаючи над епітелоцитами, за рахунок більш активного біосинтезу ГП і зниження продукції гомоглікану, хоча кількість останнього в клітинах ЕСТ більше, ніж в епітеліоцитах. Перша поява гіалуронової кислоти в ЕСТ капсули підшлункової залози і нижньощелепних відростках фіксується у віці 43 доби (ЗР 14 мм довжини), а в ЕСТ трахеї, верхньощелепних відростків і головної вивідної протоки підшлункової залози - у віці 45 доби (ЗР 16 мм довжини). Оскільки зміни розмірів Я клітин в ембріогенезі доведено і диференціювання може характеризуватися такими ознаками, що не складають її суті, але супутні їй і полегшують загальну характеристику в якості її критерію або симптому (Кнорре А. Г., 1971; Клишов А. А., 1984), як зміна розміру Я клітин зі збільшенням віку зародків, зокрема, зменшення розмірів Я на прикладі дихальної системи, підшлункової залози і ротової порожнини з її похідними, то на його основі можна визначити темп диференціювання вказаних закладок.В дисертаційній роботі вирішена наукова проблема походження епітелію трахеї та легенів з використанням нових методів дослідження і у порівнянні з розвитком підшлункової залози, як похідної ентодерми, ротової порожнини з її похідними, як дериватів ектодерми, а також вивчені органні особливості раннього гістогенезу дихальної системи, підшлункової залози та ротової порожнини з її похіднимі. Комплексне вивчення закономірностей раннього гістогенезу підшлункової залози, як похідної ентодерми, ротової порожнини з її похідними, як дериватів ектодерми, і дихальної системи людини мікроморфологічними, цитохімічними, морфометричними і лектиногістохімічними методами виявило, що епітеліальна вистилка трахеї та легенів відбувається із ектодерми. У ранньому гістогенезі дихальної системи людини, підшлункової залози і ротовой порожнини з її похідними нами виявлені періоди, які супроводжуються значними тканинними перетвореннями, протягом яких процеси перебудови ядерного вмісту, глікопротеїнів, а також біосинтетичні процеси максимальні. Гістогенез похідних мезенхіми дихальної системи, підшлункової залози і ротової порожнини з її похідними характеризується дивергентним диференціюванням первинно однорідної мезенхіми у відповідні мезенхімні похідні, перш за все, в периепітеліальних зонах і навколо проксимальних епітеліальних закладок, і супроводжується ущільненням клітин, накопиченням в них глікогену, глікопротеїнів, глікозаміногліканів, перерозподілом глікоконюгатів з термінальними залишками N-ацетил-D-глюкозаміну, сіалової кислоти, N-ацетил-D-галактозаміну

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ