Органи влади України у справах релігій: становлення та діяльність (1921–1930 рр.) - Автореферат

Ці відносини мають базуватися на послідовному дотриманні загальновизнаних і зафіксованих вітчизняним законодавством принципів відокремлення церкви від держави та невтручання у внутрішні справи релігійних організацій. Розуміння їх сучасної суті актуалізує звернення до накопиченого у попередній період досвіду, зокрема, 1921 - 1930-х років, коли складалась нова система державно-конфесійних відносин, що характеризувалась впровадженням політики витіснення релігійних організацій із життя суспільства через руйнацію їх матеріальної бази, розкольницьку діяльність в релігійному середовищі, легальне існування лише лояльних до влади релігійних громад, прямими масовими переслідуваннями й репресіями щодо релігійного активу та віруючих. Критичне осмислення й узагальнення набутого негативного досвіду сприятиме уникненню помилок в процесі формування політико-правових засад діяльності державних органів влади у справах релігій, стане запорукою недопущення руйнування духовної сфери нашого суспільства. Хронологічні рамки дисертації визначаються формуванням та діяльністю органів влади у справах релігії в системі правоохоронних і репресивно-каральних органів республіки, що охоплює період 1921-1930 рр. Нижня межа означена створенням ліквідаційного відділу з відокремлення церкви від держави в НКЮ УСРР. Мета дисертаційного дослідження полягає у вивченні політико-правових засад та основних напрямків діяльності органів влади у справах релігій та повязаних з цим змін у релігійному середовищі.У хронологічному аспекті історіографія історії взаємин влади і релігійних організацій в Україні поділяється на два етапи: перший етап охоплює дослідження радянських часів (1917-1991 рр.), другий етап - сучасна історіографія (1991-2009 рр.). Поряд з цим в дозволених владою православних релігійних виданнях «Український православний благовісник» (орган українських обновленців-синодалів), «Церква й життя» (орган УАПЦ), «Церковне життя» (Видання Всеукраїнського церковного братства «Діяльно-христова Церква») зявляється ряд публікацій як редакційного походження, так і окремих авторів - релігійних діячів, де увага приділяється стану взаємин влади й релігій. Спільною основою, на якій базувались наступні публікації антирелігійного характеру, стає теза про контрреволюційність усіх релігій, боротьба з релігією розглядалась як головна складова боротьби за соціалізм. Алексєєва, у якій на основі залучення широкого кола архівних джерел була зроблена вдала, на наш погляд, спроба оцінити взаємини влади і релігійних організацій у радянському суспільстві та показати основні етапи розбудови і діяльності органів влади з проведення релігійної політики держави. Підсумовуючи, слід відзначити, що, незважаючи на наявність значної кількості робіт з історії взаємин влади і релігійних організацій, тема «Органи влади України у справах релігій: становлення та діяльність (1921-1930 рр.)» як окрема наукова проблема не була предметом комплексного дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ