Органи самоорганізації населення: порівняльно-правове дослідження - Автореферат

Попри увагу вітчизняних учених до органів місцевого самоврядування, досі бракує комплексних досліджень органів СОН. виявити та систематизувати сучасні напрямки розвитку органів СОН у світі, за кожним напрямком виявити типові держави для більш детального вивчення досвіду створення й функціонування органів СОН та їх нормативно-правової регламентації; дослідити нормативно-правову регламентацію створення й діяльності органів СОН і за результатами порівняльного дослідження визначити проблеми, що потребують нагального вирішення в Україні (з огляду на наявність вимог до обсягу дисертаційного дослідження розглянуто матеріали міських органів СОН); У дослідженні застосовувалися такі методи: порівняльно-правовий (для характеристики і компаративістського аналізу нормативних актів, які регламентують створення й функціонування органів СОН в Україні й зарубіжних країнах; дослідження процесів самоорганізації супроводжувалося поєднанням цього метода із синергетичним підходом, пп. 2.3 - для дослідження і порівняльного аналізу вітчизняних нормативних актів, які регламентували створення і діяльність органів СОН в Україні в різні історичні періоди); історичний (для розгляду виникнення і розвитку органів СОН у містах, пп.Перший розділ «Загальнотеоретичні засади дослідження органів самоорганізації населення» складається із чотирьох підрозділів і присвячений характеристиці сучасного стану вивченості органів СОН, їх порівняльно-правових досліджень, а також понятійно-категоріального апарату і проблем, які виникають у процесі порівняльно-правового аналізу створення й функціонування цих органів. За допомогою методики пошуку обєктів для порівняльно-правових досліджень органів СОН визначено, що їх аналогами в Російській Федерації є органи територіального громадського самоврядування. Із використанням засобів порівняльно-правового дослідження розглянуто природу органів СОН, доведено її залежність від субєкта, який ініціює створення органу СОН, джерел фінансування діяльності цих органів та їх персонального складу. Це класифікації територіальних мікрогромад за такими підставами: за типом населеного пункту, в якому вони існують (сільський або міський); за кількістю їх членів, які мають право голосу на місцевих виборах [на маленькі (до 500 членів, що мають право голосу на місцевих виборах) і великі]; залежно від того, чи було реалізовано членами територіальної мікрогромади право на самоорганізацію населення за місцем проживання (на територіальні мікрогромади, які не мають свого постійного органу або організації, і мікрогромади, члени яких реалізували своє право на територіальну самоорганізацію, створивши, наприклад, орган СОН). Органи СОН розрізняються залежно від типу території, у межах якої діє орган СОН (будинкові органи СОН, вуличні (квартальні) органи СОН і органи СОН мікрорайону, села, селища, району в місті); залежно від способу легалізації (органи СОН, які легалізовані шляхом реєстрації та є юридичними особами), і органи СОН, які легалізовані шляхом повідомлення та не є юридичними особами) і залежно від наявності або відсутності у них повноважень, делегованих відповідною місцевою радою.У висновках сформульовано найбільш суттєві результати дослідження, отримані внаслідок вирішення цієї наукової проблеми, наведено теоретичні узагальнення, які обґрунтовують запропоновані автором пріоритетний та альтернативний напрямки подальшого розвитку вітчизняної системи місцевого самоврядування, елементом якої є органи СОН, та концепцію здійснення нормативно-правової регламентації створення і діяльності цих органів за кожним напрямком, а також науково-практичні рекомендації з удосконалення чинного законодавства України. Наявність у системі місцевого самоврядування органів СОН як із громадською, так і з публічною природою значно гальмує процес подальшого розвитку й удосконалення цієї системи в Україні. На підставі порівняльно-правового аналізу виявлено, що, незважаючи на те, чи належать органи СОН до муніципальної системи, існує звязок між їх місцем у суспільстві і тим, яка теорія про природу місцевого самоврядування переважає в державі. У країнах, які використовують державну або громадсько-державну теорію місцевого самоврядування, яка тяжіє до державної, нормативно-правова регламентація створення й функціонування органів СОН здійснюється переважно на місцевому рівні з урахуванням поодиноких норм центральних органів державної влади. За результатами вивчення досвіду функціонування органів СОН в Україні і в зарубіжних країнах сформульовано пропозиції, які можуть стати в нагоді при визначенні напрямку реформування місця органів СОН у сучасному суспільстві, при створенні концепції здійснення нормативно-правової регламентації створення і діяльності цих органів і при внесенні змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регламентують створення й діяльність органів СОН в Україні і потребують негайного перегляду.

2. Основний зміст роботи