Органи публічної влади - Курсовая работа

Конституція закріпила принцип, що визначив найголовнішу рису демократії - єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Виключно народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, і це право не може бути узурповане державою[1, c.12]. Зазначені конституційні положення зумовлюють відповідні вимоги щодо організації та функціонування держави й місцевого самоврядування як інститутів публічної влади в Україні, без чого неможливе утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Ця обставина зумовлює потребу поглибленого наукового дослідження конституційних засад організації та функціонування публічної влади в Україні, виявлення сутності публічної влади та її особливостей в конкретних умовах сучасної України. Зважаючи на існуючу практику державотворення в Україні впродовж останнього десятиліття, а також на незадовільний стан здійснення необхідних реформ, зокрема реформування владних інститутів, та наявність тривалого протистояння і конфліктів між різними субєктами влади на центральному та місцевому рівнях, особливо актуальною стає проблема забезпечення єдності влади в Україні.У суспільстві існують різноманітні види особистої і соціальної влади - влада глави сімї, влада володаря над рабом або слугою, економічна влада власників засобів виробництва, духовна влада церкви та ін. У новітній юридичній літературі державний суверенітет визначається як «властивість держави самостійно і незалежно від влади інших держав здійснювати функції всередині держави і у відносинах з іншими державами» або як «верховенство і незалежність від будь-яких інших влад всередині країни або у взаємовідносинах з іншими державами». До першої групи відносяться принципи, які закріплені в Основному Законі і являють собою засади конституційного ладу України: вища соціальна цінність людини, народний суверенітет, державний суверенітет, республіканізм, демократизм, унітаризм, соціальна держава, правова держава, світська держава, поділ влади, верховенство права, законність, гласність, визнання міжнародно-правових стандартів. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами; водночас ніхто не може узурпувати державну владу[25, c.11]. Спираючись на легальне визначення суверенітету України, що дається у Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., можна виділити чотири внутрішніх і дві зовнішніх ознаки державного суверенітету: Внутрішні ознаки: - верховенство - на території держави не може бути інших, конкуруючих з нею влад; тільки держава може робити свої веління загальнообовязковими;Кожний державний орган відповідно до своєї компетенції виконує притаманні йому функції. Державний орган, виконуючи свої функції, тим самим одночасно бере участь у реалізації різних функцій держави[7, c.33]. Принципове значення мав висновок про те, що «кожний орган, незважаючи на принципове наділення його якоюсь однією функцією, додає до неї в інтересах своєї політичної влади певною мірою й інші функції і таким чином певною мірою їх усіх поєднує». Вказані автори особливо підкреслювали неприпустимість змішування функцій державної влади з її завданнями, що випливають з мети держави (в якості якої проголошувалося «переслідування суспільного інтересу»), такими як охорона зовнішньої безпеки, захист права, турбота про економічний добробут населення і т.д., і відзначали, що одне й те ж державне завдання може здійснюватися державою в різних формах вияву влади, і, навпаки, одна й та ж функція влади може слугувати різним завданням. Поряд з функціями держави у науковій літературі виділялися й функції її органів, однак принцип розподілу влад заперечувався як буржуазний, замість нього проголошувався принцип повновладдя Рад, а основні напрямки діяльності останніх визнавались первісними по відношенню до функцій усіх інших державних органів.Виходячи з наведених міркувань, на наш погляд, важливішим було б закласти в суть вказаного конституційного принципу саме ідею єдності державної влади, а не території, яка б стала запорукою цілісності і території, і держави в цілому. Однією з найважливіших таких форм має бути належне використання на практиці конституційних засад місцевого самоврядування як реальної протидії бюрократизації державної влади. Визначаючи природу місцевого самоврядування як специфічну форму публічної влади територіальної громади, Конституція України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплюють принципи його правової, організаційної та фінансової самостійності. У свою чергу правова автономність місцевого самоврядування повязана як з необхідністю закріплення функцій і повноважень місцевого самоврядування законодавчим шляхом, окремо від повноважень органів виконавчої влади, так і з правом територіальної громади, органів місцевого самоврядування видавати власні нормативно-правові акти - акти місцевого самоврядуван

Зміст

Вступ

Розділ 1 Поняття, види та ознаки органів публічної влади

1.1 Принципи організації й діяльності органів публічної влади в Україні

1.2 Функції та компетенція органів публічної влади

Розділ 2. Територіальна організація публічної влади за Конституцією України

2.1 Статут територіальної громади як елемент правового забезпечення адміністративної та муніципальної реформ

2.2 Муніципальна реформа: поняття, завдання, проблеми, необхідність

Висновки

Список використаних джерел