Характеристика трансформації партійних та радянських структур по роботі з національними етнічними меншинами під впливом внутрішніх та зовнішньополітичних факторів. Особливість дослідження загальносоюзного контексту еволюції політики коренізації.
При низкой оригинальности работы "Органи етнополітичного регулювання в Українській Радянській Соціалістичній Республіці на початковому етапі радянського будівництва", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Проаналізувавши помилки 1917-1920 рр., партія схвалила курс на коренізацію, який на Україні отримав назву «українізація». Незважаючи на те, що створення національних секцій було не обовязковим, а питання доцільності їхнього існування мало вирішуватися губпарткомом у кожному окремому випадку, більшість губернських комітетів у місцях концентрації етнічних меншин вимушено створювали секції, що в 1920-1922 рр. активно працювали з нацменнаселенням УСРР, переважно міським. Можна тільки здогадуватися, яку роботу проводив такий інструктор у середовищі голодних безхатченків, які між іншим були професійними військовими найманцями і щонайменше п’ ять останніх років провели в окопах і чонівських загонах, виконуючи ті розпорядження Кремля, на які власні громадяни були нездатні. Тоді ж була проведена нарада Центрального бюро латсекції та представників місць, у центрі уваги якої перебувало питання оптимізації роботи у середовищі громади. У доповіді президії ВУЦВК зауважувалося, що «Відділ національних меншин при НКВС підлягає скасуванню через незакономірність основного завдання цього відділу [по] захисту інтересів національних меншин, яка випливає з того положення, що в УСРР всі громадяни рівні перед законом, а також через недостатню діяльність цього відділу за весь період його існування»29.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
