Органи акціонерного товариства (порівняльно-правове дослідження) - Автореферат

Створення в процесі корпоратизації та приватизації в Україні значної кількості акціонерних товариства, залучення до сфери акціонерної справи нових субєктів, у тому числі широких верств населення, що не мають достатньо досвіду та не знаються на тонкощах корпоративного управління, недосконалість корпоративного законодавства породили ряд проблем, від вирішення яких залежить подальший розвиток акціонерного руху в Україні, ефективність управління створеними товариствами, дотримання прав та інтересів акціонерів. Указом Президента України від 21 березня 2002 року “Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах” визнано необхідним подальше вдосконалення правових засад корпоративного управління у акціонерних товариствах, що забезпечило б, зокрема, врегулювання відносин між органами управління акціонерного товариства з чітким визначенням компетенції кожного з них, у тому числі розширення кола повноважень, що належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам управління; подальше утвердження спостережної ради як органу управління товариством, який представляє та здійснює захист інтересів акціонерів; визначення порядку делегування окремих повноважень загальних зборів акціонерів іншим органам управління. Підготовлений проект закону “Про акціонерні товариства”, у прийнятих Верховною Радою України новому Цивільному та Господарському кодексах містяться статті, норми яких визначають структуру та компетенцію органів акціонерного товариства. Мета дослідження полягає у здійсненні порівняльно-правового аналізу акціонерного законодавства та практики діяльності акціонерних товариств в Україні та інших країнах, комплексного аналізу правового статусу органів акціонерного товариства, розробці теоретично обгрунтованих висновків з порушених у ході дослідження проблем управління акціонерними товариствами, наданні відповідних рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України. Однак ці відмінності між “класичними” та створеними у процесі приватизації акціонерними товариствами суттєві лише на етапі створення товариства та управління ним до завершення розміщення акцій, а у подальшому діяльність усіх видів акціонерних товариств та управління ними має здійснюватися на єдиних принципах, закріплених у спеціальному нормативному акті - Законі “Про акціонерні товариства”.У Розділі 1 “Правові основи управління акціонерним товариством”, що містить два підрозділи та висновки, основна увага приділяється дослідженню правових аспектів управління акціонерним товариством, характеристиці структури органів управління акціонерного товариства, яка є більш складною у порівнянні з іншими видами господарських товариств та іншими юридичними особами. Українська модель корпоративного управління (управління акціонерним товариством), яка наразі проходить етап становлення, характеризується наявністю спільних рис з німецькою моделлю корпоративного управління (зокрема, щодо структури органів управління), а також має певні особливості, повязані з тим, що значна кількість акціонерних товариств виникла у процесі корпоратизації та приватизації, що зумовило наявність державної частки у статутних фондах акціонерних товариств, участь представників держави у спостережній раді тощо. Дисертант висловлює думку про те, що ці відмінності між “класичними” та створеними у процесі приватизації акціонерними товариствами суттєві лише на етапі створення товариства та управління ним до завершення розміщення акцій, а у подальшому діяльність усіх видів акціонерних товариств та управління ними має здійснюватися на єдиних принципах, закріплених у спеціальному нормативному акті - Законі “Про акціонерні товариства”. У підрозділі 2 Розділу 1 “Поняття та види органів акціонерного товариства” наводиться характеристика органів акціонерного товариства, досліджується порядок їх взаємодії, проводиться класифікація органів акціонерного товариства. У підрозділі 1 Розділу 2 “Види та компетенція загальних зборів акціонерів” аналізуються особливості позачергових загальних зборів акціонерів порівняно з черговими зборами, доводиться доцільність, з одного боку, розширення виключної компетенції загальних зборів, з іншого боку, делегування окремих повноважень загальних зборів іншим органам товариства.При дослідженні особливостей корпоративних відносин за участю акціонерів-працівників підприємства, дисертант дійшов висновку про необхідність урахування та відображення у чинному законодавстві України рекомендації ОЕСР щодо заборони отримання головою та членами правління довіреностей на голосування на загальних зборах від акціонерів, які перебувають з акціонерним товариством у трудових відносинах. Акціонерне законодавство має передбачати вільне здійснення акціонерами-працівниками товариства своїх прав із акції та прав на акцію без будь-якого впливу з боку посадових осіб органів управління. Чинне законодавство України не приділяє достатньо уваги відповідальності правління як органу управління та його членів як посадових осіб

2. Основний зміст роботи