Організаційно-видавничі та редакторські аспекти діяльності Марії Грінченко - Автореферат

Стан розвитку українського книго-та пресовидання завжди віддзеркалював ступінь політичної, економічної та інтелектуальної свободи українського народу, адже книга - не лише основний засіб збереження та передавання різноманітної інформації, а й важливе культурне і соціальне явище, визначальний чинник формування духовності та національної самосвідомості. Персоніфікація історії української видавничої справи через комплексне дослідження і висвітлення діяльності окремих постатей, які активно долучилися до розбудови видавничого процесу в Україні та сприяли закладанню підвалин для майбутнього його розвою, дає можливість скласти загальну історичну картину, оцінити, переосмислити й актуалізувати редакторсько-видавничі здобутки наших попередників. За останні два десятиліття в українську історію повернуто низку незаслужено забутих імен громадських діячів, письменників, науковців, які безпосередньо долучилися до українського книго-і пресовидання (О. Усебічний аналіз редакторської та видавничої діяльності Марії Грінченко дає можливість заповнити одну із прогалин в історії вітчизняної видавничої справи; актуалізувати перевірений часом цінний практичний досвід - авторства і перекладацтва в царині української науково-популярної і дитячої літератури, редакційно-видавничої підготовки творів цих видів літератури; увиразнити роль жінок-інтелектуалок в українській історії. Наукова новизна дисертації визначається тим, що вперше в історії української видавничої справи проведено комплексне дослідження видавничої діяльності Марії Грінченко та особливостей її редакторських підходів; проаналізовано практичні засади її роботи над різними видами літератури, до видання яких вона долучалася; уперше задіяно цінні архівні матеріали, що відображають особливості і послідовність опрацювання створюваних і редагованих матеріалів, унаслідок чого простежено і, у міру можливості, відтворено невідомі раніше етапи роботи над текстом та їх послідовність.У першому розділі - “«Історія жінки»-видавця як обєкт дослідження” - проаналізовано джерельну базу роботи, яка репрезентує особливості наукового опрацювання теми; обґрунтовано доцільність аналізу творчої та редакторсько-видавничої діяльності Марії Грінченко з позицій ґендерного підходу; охарактеризовано основні суспільно-культурні передумови, які визначили розвиток української видавничої справи наприкінці ХІХ ст. Особливе місце серед джерел посідають колективні праці “Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ - перша третина ХХ ст.)” та “Іван Тиктор: талан і талант”, в яких через персоніфіковану історію видавничої справи в Україні вивчається багатий редакційно-видавничий досвід визначних українських письменників, політиків, учених, просвітян і доводиться тяглість національної традиції в організації видавничої справи та фахова самодостатність української школи редагування. Переважно це рукописи, які становлять авторські оригінали творів Марії Грінченко і репрезентують особливості процесів створення, авторедагування і редагування текстів, а також документи, що свідчать про громадську і видавничу активність письменниці - довідки, службове листування та ін. Названі неопубліковані архівні матеріали та опубліковані праці дозволили дослідити різні аспекти обраної теми, виявити та проаналізувати особливості творчої та редакторсько-видавничої діяльності Марії Грінченко, відтворити історичні умови, за яких вона формувалася як професійний видавець і редактор, автор і перекладач, просвітницька діячка, виявити їх значення для розвитку теоретичних і практичних засад українського книговидання. У другому розділі - “Підготовка видань просвітницької та дитячої літератури” - розглянуто підходи Марії Грінченко до популяризації й адаптації наукової інформації у творах з різним цільовим призначенням і читацькою адресою; охарактеризовано перекладацьку майстерність письменниці у контексті культурно-історичних реалій кінця XIX - початку XX ст.; актуалізовано текстотворчий комплекс прийомів Марії Грінченко відповідно до особливостей сучасного науково-популярного і дитячого книговидання.Дослідники історії і теорії видавничої справи і редагування за останнє двадцятиліття нагромадили масив праць, присвячених вивченню українського книго-і пресовидання, що, зокрема, повертають у науковий обіг, а також в історію української культури незаслужено забуті постаті, чия діяльність припала на кінець XIX - початок XX ст. Дослідження історіографії обраної теми, узагальнення результатів вивчення джерел, використання архівних матеріалів довело, що поза серйозною увагою дослідників і досі залишається постать Марії Грінченко. Уважний аналіз доробку Марії Грінченко засвідчує, що в її особі українська історія має не лише невтомну просвітянку і поплічницю Бориса Грінченка, а й талановитого літератора, перекладача і популяризатора, високопрофесійного редактора і організатора видавничого процесу. У результаті Марія Грінченко, тривалий час згадувана здебільшого як дружина Бориса Грінченка, що віддано допомагала йому в освітньо-п

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ