Організаційно-правове забезпечення співпраці України та організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) - Автореферат

Необхідністю вдосконалення організаційно-правових механізмів забезпечення діяльності місії та реалізації проектів ОБСЄ в Україні, імплементації Україною політичних стандартів ОБСЄ, а також залученням державних органів України у співпрацю під егідою ОБСЄ слід пояснювати потребу в спеціальних наукових дослідженнях. Відтак, актуальною видається необхідність адміністративно-правового дослідження питань правового й організаційного забезпечення співпраці України та ОБСЄ з метою вдосконалення як власне системи, якою регульовано суспільні відносини в розглядуваній сфері, так і відповідних нормативно-правових актів і окремих правових норм. Водночас відповідні дослідження мають, передусім, політологічний та міжнародно-правовий характер, без дослідження адміністративно-правової бази, що сформувалася в державах ОБСЄ з питань функціонування, статусу й реалізації завдань цієї організації, її органів і місій. Дисертацію виконано з урахуванням приписів Стратегії національної безпеки України, затвердженої указами Президента України від 12 лютого 2007 р. за № 105/2007 та від 8 червня 2012 р. за № 389/2012, та на виконання плану науково-дослідної роботи Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. висвітлено організаційно-правові засади здійснення Україною функції Головування в ОБСЄ у 2013 р., розроблено пропозиції щодо схвалення Президентом України Плану заходів відносно забезпечення Україною функцій Головування в ОБСЄ у 2013 р. та утворення під егідою МЗС України Міжвідомчої робочої групи із забезпечення Україною функцій Головування в ОБСЄ у 2013 р. удосконалено: концепцію адміністративно-правових механізмів забезпечення діяльності місій ОБСЄ в Україні в рамках функціонування Координатора проектів ОБСЄ в Україні та реалізації двосторонніх меморандумів про співпрацю, які на зовнішньому рівні набули політико-правового, а в межах правового поля України - адміністративно-правового виміру;«Правове значення факторів безпеки та співробітництва в Європі» здійснений аналіз специфіки інститутів безпеки та співпраці у форматі міждержавного співробітництва й національних управлінських моделей, що при цьому виникають. Водночас констатовано, що ідея поєднання принципів безпеки та співпраці, розвинута під час наддержавного діалогу в ХХ ст. і втілена у діяльність ООН, у подальшому набула втілення в європейській концепції безпеки та співробітництва, що вплинуло на відповідні національні правові інститути. Упродовж останніх сорока років відповідні процеси привели до виникнення й розвитку системи Нарад із безпеки та співробітництва у Європі, які поступово трансформувалися в ОБСЄ. Висвітлено систему адміністративно-правового забезпечення функціонування ОБСЄ в Україні, співпраці нашої держави з установами і органами ОБСЄ; дотримання Україною стандартів ОБСЄ та її участі в заходах ОБСЄ за кордоном. Вказані організаційно-правові форми співпраці розглянуто як через призму загальних актів, так і в плані адміністративно-правового забезпечення конкретних миротворчих операцій ОБСЄ шляхом схвалення актів Президентом та урядом нашої держави.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропонований новий підхід до розвязання наукової задачі, що полягає у зясуванні сутності адміністративно-правового забезпечення співпраці ОБСЄ та України, також сформульовано комплекс пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення відповідних норм національного законодавства й практики його реалізації: 1. Розвиток адміністративного законодавства України у сфері національної безпеки без його узгодження з наддержавними політичними моделями колективної безпеки та співробітництва слід вважати недостатнім. Розширення мандату ОБСЄ та її залучення в процеси безпеки й співпраці у новостворених державах і зонах конфліктів на Балканах та на пострадянському просторі окреслило перед ОБСЄ питання щодо посилення правового забезпечення своєї діяльності; в умовах неможливості застосування міжнародно-правових механізмів ці механізми в державах ОБСЄ трансформувалися в адміністративно-правові. Такі механізми набули втілення у діяльності Місії ОБСЄ в Україні (1995 - 1999 рр.) та Координатора проектів ОБСЄ в Україні (з 1999 р.). Завдяки діяльності цих підрозділів Україна отримала допомогу в становленні системи державної влади у Кримській автономії, в удосконаленні діяльності виборчої системи, механізму діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та системи адміністративного судочинства.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ