Організаційно-правове забезпечення розвитку інформаційно-комунікаційної складової соціальної інфраструктури сільської місцевості України - Автореферат

Для України настав час довести своє право на гідне місце серед розвинених держав світу, утвердити національну конкурентоспроможність, забезпечити стійкий соціально-економічний розвиток і високі стандарти життя громадян. Водночас практично відсутні комплексні напрацювання розвитку соціальної інфраструктури сільських територій, які використовують новітні інструменти інформаційного суспільства, розбудова якого постає стратегічним напрямом розвитку України. Водночас у зазначеній роботі не приділялося спеціальної уваги висвітленню організаційно-правового забезпечення розвитку інформаційно-комунікаційної складової соціальної інфраструктури сільської місцевості України, що й зумовлює, серед іншого, актуальність теми дисертації, її важливе теоретичне та практичне значення. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення наукових праць у галузі юриспруденції, міжнародного досвіду та чинного законодавства України, узагальнення практики їх реалізації, розробити організаційно-правове забезпечення розвитку інформаційно-комунікаційної складової соціальної інфраструктури сільської місцевості України, надати науково обґрунтовані пропозиції і рекомендації щодо удосконалення організаційно-правового забезпечення розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури у соціально-побутовій та гуманітарно-культурній сферах сільського життя, а також гарантування інформаційних прав мешканців сільських територій. Системно-структурний метод сприяв аналізу субєктів забезпечення розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури сільської місцевості, дослідженню організаційно-правового механізму розвитку інформаційно-комунікаційної складової соціальної інфраструктури сільської місцевості, що враховує особливості забезпечення інформаційних прав конкретного селянина (підрозділи 1.3, 3.1), розробці організаційно-правових заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки селян як споживачів телекомунікаційних послуг (підрозділ 3.2).«Теоретико-правові засади розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури сільської місцевості в умовах інформаційного суспільства в Україні» складається з трьох підрозділів і присвячений обґрунтуванню авторського підходу до формування теоретико-правових засад зазначеного розвитку. Аналіз нормативно-правових актів та праць науковців сприяв розумінню понять «сільська місцевість», «інфраструктура», «інфраструктура сільського господарства» - це комплекс галузей, обєктів, послуг, що обслуговують сільськогосподарське виробництво, його працівників та населення кожного сільського населеного пункту. «Адміністративно-правові повноваження субєктів забезпечення розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури сільської місцевості в Україні» обґрунтовано модель формування субєктів забезпечення розвитку ІКІСМ, яка виходить із необхідності досягнення балансу інтересів між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та бізнес-структурами. Запропоновано ієрархічну структуру системи субєктів забезпечення розвитку ІКІСМ, що складається із пяти рівнів: перший - Верховна Рада України (далі - ВРУ), Президент України; другий - Кабінет Міністрів України (далі - КМУ); третій - відповідні міністерства, відомства та інші центральні органи виконавчої влади; четвертий - місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; пятий - організації, установи та підприємства, діяльність яких повязана з управлінням та/чи наданням публічних послуг у сфері розвитку ІКІСМ (у тому числі - провайдери та оператори звязку). «Правове забезпечення розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури у соціально-побутовій та гуманітарно-культурній сферах сільського життя», ґрунтуючись на положеннях Законів України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» та «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», отримано висновок, що правові засади державної політики у сфері розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури виходять із необхідності забезпечення пріоритетності науково-технічного та інноваційної розвитку.Це допомогло визначити концепцію розробки ефективного організаційно-правового забезпечення розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури сільської місцевості для враховування інтересів як сільського населення в цілому, так і окремого селянина. Виходячи із необхідності якісного забезпечення розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури сільської місцевості, обґрунтовано модель формування субєктів забезпечення такого розвитку, яка базується на дотриманні балансу інтересів між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та бізнес-структурами. Отримано висновок щодо доцільності розробки єдиного нормативно-правового акта, що регламентував би питання реалізації державної політики стосовно розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури сільської місцевості та чітко закріплював повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування у цій сфері. Обґрунтовано місце та роль місцевих органів виконавчої влади та сільських органів місцевого са

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ