Організаційно-правове забезпечення функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату "Україна" (1941-1944 рр.) - Автореферат

Події, повязані з Другою світовою війною та періодом гітлерівської окупації України, стали тим часом, коли вирішувалася доля нашого народу. Опинившись у центрі світового глобального конфлікту, українське суспільство впродовж більш як двох років залишалось обєктом нещадної колоніальної експлуатації з боку Третього Райху, котра передбачала ліквідацію будь-яких ознак державності, руйнування усталених форм соціального життя, винищення окремих етнічних та соціальних категорій населення, хижацьке використання ресурсів окупованої країни для ведення війни та підготовку “життєвого простору” для німецького народу. Натомість на місці колишньої УРСР постали чотири окупаційні зони: Райхскомісаріат “Україна” (далі - РКУ), дистрикт “Галичина” як складова частина Генерал-губернаторства, зона відповідальності військової адміністрації та губернаторство “Трансністрія”, що перебувало в управлінні Румунії. Отже, проблема функціонування гітлерівського окупаційного режиму в Україні є дійсно актуальною і потребує проведення відповідного наукового дослідження на предмет виявлення особливостей формотворення німецької управлінської системи, її нормативно-правового забезпечення, впливу нової адміністрації на всі сфери функціонування підокупаційного соціуму. Дисертацію виконано в рамках планових тем кафедри історії та культури України ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” “Соціально-політичне життя України ХХ ст.” (протокол № 5 від 13 грудня 2004 р.), “Людинознавча історія як ключовий дидактичний фактор сучасної історичної освіти у ВНЗ” (№011U002942), а також відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України на 2007 - 2009 рр.: “Україна в період німецько-румунської окупації 1941 - 1944 рр.: соціально-економічний і антропологічний вимір” (№ 0107U000237).Таким чином, у перші післявоєнні роки було закладено підвалини для формування специфічної, суціль ідеологізованої версії війни, окупаційний сегмент якої ґрунтувався на таких конструкціях: а) політичний та соціальний устрій СРСР мав бути знищений, а територія країни підлягала колонізації; б) дії керівництва Третього Райху мали ознаки геноциду; в) у роботі окупаційних органів влади брали участь “вороги народу” та представники колишніх “експлуататорських класів”; г) окупація передбачала економічне пограбування та експлуатацію населення країни, позбавлення народу прав і свобод. Так, М.В.Коваль у праці “Боротьба населення України проти фашистського рабства” досить ретельно реконструював форми і методи, які застосовувалися гітлерівцями в процесі практичної реалізації завдань щодо експлуатації ресурсів України, схарактеризував систему каторжної праці. Помітний вплив на процес становлення нової концепції війни та окупації, формування україноцентричного підходу здійснили праці М.В.Коваля “Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939 - 1945). Висвітлюючи наміри Німеччини в особі А.Гітлера щодо майбутнього політичного устрою України в монографії “Україна і Німеччина у Другій світовій війні”, дослідник довів відсутність планів створення української державності в будь-якій формі, оскільки для реалізації своїх амбітних намірів Німеччині були потрібні не суверенні держави, а лише промислово-сировинні ресурси. Основний масив інформації, залученої до написання роботи, становили архівні матеріали з фондів Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (далі - ЦДАВОУ), Центрального державного архіву громадських обєднань України (ЦДАГОУ), Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) та обласних державних архівів, Державного архіву Вінницької області (ДАВО), Державного архіву Волинської області, Державного архіву Дніпропетровської області (ДАДО), Державного архіву Житомирської області (ДАЖО), Державного архіву Запорізької області (ДАЗО), Державного архіву Київської області (ДАКО), Державного архіву Кіровоградської області, Державного архіву Миколаївської області (ДАМО), Державного архіву Полтавської області (ДАПО), Державного архіву Рівненської області (ДАРО), Державного архіву Херсонської області (ДАХО), Державного архіву Черкаської області (ДАЧО).Фельд-та ортскомендатури були комбінованими військово-територіальними органами окупаційного управління, до компетенції яких входили питання мілітарного й господарського характеру, зокрема: відновлення зруйнованої господарсько-виробничої інфраструктури; охорона тилу та комунікацій від диверсій; контроль за військовими підрозділами і рухом військовослужбовців Вермахту; організація місцевої управлінської системи; врегулювання правових відносин у середовищі місцевого населення; налагодження фіскальної системи тощо. У підрозділі 3.3 “Вермахт і формування органів місцевого управління” визначаються практичні заходи військової адміністрації щодо створення органів місцевого управління та контролю за їхньою діяльністю. Загальне керівництво роботою органів управління перебувало в компетенції фельдкомендатур, а всі питання міс

2. Основний зміст