Організаційно-правове забезпечення функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату "Україна" - Автореферат

Дисертацію виконано в рамках планових тем кафедри історії та культури України ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” “Соціально-політичне життя України ХХ ст.” (протокол № 5 від 13 грудня 2004 р.), “Людинознавча історія як ключовий дидактичний фактор сучасної історичної освіти у ВНЗ” (№011U002942), а також відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України на 2007 - 2009 рр.: “Україна в період німецько-румунської окупації 1941 - 1944 рр.: соціально-економічний і антропологічний вимір” (№ 0107U000237). Результати дослідження оприлюднено на 16 наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції “Усна історія в сучасних соціально-гуманітарних студіях: теорія і практика досліджень” (Харків, 2006 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції “Знаки питання в історії України: парадигми соціальної історії” (Ніжин, 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Роман Шухевич в українському національно-визвольному русі ХХ століття” (Івано-Франківськ, 2007 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції “Українська діаспора: історичні пошуки, еміграційні явища, культурно-мистецькі набутки, функціонування наукових установ” (Ніжин, 2007 р.); Міжнародній науковій конференції “Голодомор 1932-33 рр. в Україні як геноцид українського народу. Таким чином, у перші післявоєнні роки було закладено підвалини для формування специфічної, суціль ідеологізованої версії війни, окупаційний сегмент якої ґрунтувався на таких конструкціях: а) політичний та соціальний устрій СРСР мав бути знищений, а територія країни підлягала колонізації; б) дії керівництва Третього Райху мали ознаки геноциду; в) у роботі окупаційних органів влади брали участь “вороги народу” та представники колишніх “експлуататорських класів”; г) окупація передбачала економічне пограбування та експлуатацію населення країни, позбавлення народу прав і свобод. Помітний вплив на процес становлення нової концепції війни та окупації, формування україноцентричного підходу здійснили праці М.В.Коваля “Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939 - 1945). Висвітлюючи наміри Німеччини в особі А.Гітлера щодо майбутнього політичного устрою України в монографії “Україна і Німеччина у Другій світовій війні”, дослідник довів відсутність планів створення української державності в будь-якій формі, оскільки для реалізації своїх амбітних намірів Німеччині були потрібні не суверенні держави, а лише промислово-сировинні ресурси.Фельд-та ортскомендатури були комбінованими військово-територіальними органами окупаційного управління, до компетенції яких входили питання мілітарного й господарського характеру, зокрема: відновлення зруйнованої господарсько-виробничої інфраструктури; охорона тилу та комунікацій від диверсій; контроль за військовими підрозділами і рухом військовослужбовців Вермахту; організація місцевої управлінської системи; врегулювання правових відносин у середовищі місцевого населення; налагодження фіскальної системи тощо. У підрозділі 3.3 “Вермахт і формування органів місцевого управління” визначаються практичні заходи військової адміністрації щодо створення органів місцевого управління та контролю за їхньою діяльністю. Загальне керівництво роботою органів управління перебувало в компетенції фельдкомендатур, а всі питання місцевого характеру - у підпорядкуванні ортскомендатур. Аналіз нормативного забезпечення функціонування цивільної адміністрації РКУ, службової компетенції її органів та установ проводиться в розділі четвертому “Органи цивільної адміністрації РКУ: юридична база, організаційна структура та службова компетенція”. У досліджені встановлено, що оскільки керівництво Третього Райху не могло застосувати в Україні систему нормативних актів, які діяли на теренах Німеччини в повному обсязі, було використано засоби локального нормотворення, окремі нормативні акти, що перед цим поширювалися винятково на громадян Райху, а також елементи радянської правової системи.Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять теоретичні напрацювання провідних істориків, юристів, політологів, філософів, котрі вивчають природу та конкретні напрями окупаційної політики, яка здійснювалась на теренах України впродовж 1941 - 1944 рр. В основу дослідницького інструментарію автора були покладені принципи історизму, обєктивності та системності, а також комплекс загальнонаукових, міждисциплінарних та історичних методик (історичної реконструкції, порівняльний). Незважаючи на певні протиріччя в “українському питанні”, які існували серед керівництва Райху, доля українських земель та місцевого населення була однозначною: їх чекали масована німецька колонізація, тотальна ліквідація політичних ворогів та деінтелектуалізація. На місці колишніх радянських республік мали постати райхскомісаріати, які являли собою окупаційні адміністративно-територіальні утворення, позбавлені будь-яких ознак державності. Основними принципами, якими керувалися представники окупаційної адміністрації, стали мінімізаці