Організаційно-правове забезпечення діяльності міграційних служб зарубіжних країн - Автореферат

Міграція здійснює значний вплив на глобальну політичну та соціально-економічну ситуацію в державі. Саме через це міграційна політика більшості зарубіжних країн набула чітко вираженої інтеграційної спрямованості, що, в свою чергу, сприяло розвитку міжнародного співробітництва країн щодо імміграції та еміграції, виїзду, транзиту та вїзду нелегальних мігрантів. Вирішення цих завдань зумовило підвищення практичного і теоретичного інтересу до аналізу правових та організаційних основ діяльності міграційних служб зарубіжних країн. По-перше, у цих країнах накопичено багатовіковий досвід регулювання імміграційних відносин (особливо в США та Канаді), створені та успішно функціонують міграційні служби, систематизовано міграційне законодавство. Однак, незважаючи на всі переваги та спільні риси, міграційна політика цих країн має низку відмінностей від української.«Міграція в сучасній Україні: особливості, стан та перспективи» розкривається концептуальне бачення міграції як основної складової державної міграційної політики. На основі проведеного дослідження автор доходить висновку, що під міграцією необхідно розуміти такий процес просторового руху населення, який врешті-решт зумовлює його територіальний перерозподіл. Включивши до міграції все розмаїття просторового руху населення, незалежно від його характеру і мети, автор аналізує різноманітні класифікації міграції. Розглядаючи перший елемент, автор здійснює історичну ретроспективу законодавчої бази з міграційних питань; у рамках аналізу другого елемента згадується про проблеми, повязані зі створенням Державної міграційної служби України; під час аналізу третього елемента згадується про особливості публічного адміністрування, а також окреслюється концептуальний підхід до розуміння сутності адміністративно-правових методів та способів здійснення міграційної політики. Зокрема, у ньому вживається низка понять, зміст яких не розкривається (наприклад, «мігрант», «емігрант», «міграція»).У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розвязанні концептуальних питань адміністративно-правового забезпечення діяльності міграційних служб зарубіжних країн, виявленні основних тенденцій у цій сфері як складової орієнтирів розвитку міграційної політики України. Під міграційною політикою необхідно розуміти комплекс заходів, які відносяться до сфери публічного адміністрування та включають процес прийняття рішень, що врегульований правовими нормами, контрольований представницькою владою та спрямований на упорядкування міграційних процесів. В Україні існує значний правовий масив, який регулює питання щодо процесів міграції; незважаючи на цей масив значна кількість питань з регулювання вищезгаданої сфери суспільних відносин залищається поза межами будь-якого організаційно-правового регулювання; саме через це та, зважаючи на вимоги часу, 06.04.2011 Президентом України було видано Указ щодо створення Державної міграційної служби України, ним же затверджено Положення про неї; організація її діяльності зараз перебуває у процесі становлення; діяльність Державної міграційної служби України у майбутньому відобразиться на багатьох сферах суспільного життя, a також зумовить необхідність ряду змін у правовому масиві України. Аналіз джерел міграційного законодавства США, Канади, ФРН i Швеції дозволяє виокремити такі загальні тенденції розвитку їх міграційного законодавства: 1) норми, що регулюють міграційні процеси, в основному обєднані в базовому законодавчому акті; 2) глобалізація міграційних процесів зумовила перегляд законодавства й ухвалення нових імміграційних законів; 3) на законодавчому рівні чітко закріплюються такі основні цілі міграційної політики, як отримання економічної, культурної, соціальної та демографічної вигоди від міграції, a також визнання необхідності інтеграції мігрантів у життя суспільства; 4) визнається пріоритет програм воззєднання сімей та імміграції висококваліфікованих фахівців; 5) передбачається надання додаткового «гуманітарного статусу»; 6) деталізується порядок вїзду іноземців у державу та їх перебування на території держави; 7) усі держави мають схожі переліки небажаних для вїзду в країну осіб, а також вимоги про надання гарантій перебування іноземця на території країни; 8) регулювання процесів імміграції відбувається шляхом встановлення системи квотування, планування чи бальної системи відбору іммігрантів; 9) гнучкість підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують конкретні процедури i правила реалізації законодавчих актів у сфері міграції тощо. Однак, не зважаючи на відмінності пріоритетів імміграційної політики, легальна міграція в цих державах можлива у трьох напрямах: воззєднання сімей, трудова (економічна) міграція та міграція з гуманітарних міркувань, що свідчить про наявність загальних тенденцій розвитку міграційного законодавства та можливості їх екстраполяції на міграційне законодавство України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ