Організаційно-правове та наукове забезпечення інформатизації в України: проблеми теорії та практики - Автореферат

Проблеми виникнення, природа та сутність інформації, її вплив на людину і суспільство, інформатизація як процес переходу людства на чергову стадію соціального розвитку від індустріального до інформаційного суспільства, прогрес в інформаційних технологіях, їх упровадження в соціальну діяльність, повязані з ними політико-правові та економічні процеси, належать сьогодні до числа найважливіших і ключових. Вченими різних наукових напрямів і шкіл здійснюються дослідження розвитку, взаємозвязків та взаємовпливів базових концепцій нових природничо-наукових поглядів, таких, як загальна теорія систем, синергетика, інформатика та ін., на зміни в уявленні та розумінні правового простору життя та діяльності людини в інформаційному суспільстві. По-друге, як в Україні, так й за кордоном, широко аналізуються взаємозвязки правових проблем постіндустріального суспільства зі змінами традиційних уявлень (XVIII-XIX ст.) про право як про ідеали справедливості, механізми захисту прав, свобод та інтересів людини, із реальними парадоксами нормативної системи права (XX ст.) як політичної надбудови, що фактично закріплює різні форми нерівності, зокрема, інформаційної. Ефективність інформатизації суспільства та повязаних з цим процесів, перш за все, залежить від рівня вирішення проблем як організаційного, правового та науково-методологічного їх забезпечення. Дослідження направлено на виконання окремих положень Національної програми інформатизації (Закон України від 4 лютого 1998 року "Про Національну програму інформатизації"), основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні (Закон України від 9 січня 2007 року "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні"), Програми інтеграції України до Європейського Союзу (Указ Президента України від 14 вересня 2000 року "Про затвердження Програми інтеграції України до Європейського Союзу"), Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі правоохоронних органів України (Розпорядження Кабінету міністрів України від 16 листопада 2002 року), Програми реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі правоохоронних органів (спільний наказ МВС України, СБУ, Держкомкордону України, Держмитслужби України, ДПА України від 28 лютого 2003 р."Місце і роль держави в процесі інформатизації суспільства" з позицій того, що еволюція усього суспільства взагалі та держави, зокрема, підпорядковується інформаційним закономірностям, а управління інформацією стає управлінням майбутнім, наголошується, що право є результативним засобом реалізації функцій держави, регулювання відносин між владою та інформацією. "Державна інформаційна політика України в умовах глобалізації" надається авторське визначення державної інформаційної політики як регулюючої діяльності державних органів, спрямованої на розвиток національної інформаційної інфраструктури, що охоплює не тільки телекомунікації, інформаційні системи і засоби масової інформації, а всю сукупність виробництв і відносин, повязаних із створенням, збереженням, обробкою, демонстрацією, передачею інформації у всіх її видах - інформаційними процесами та технологіями, створення правової бази інформатизації - законодавства, спроможного регулювати виникаючі в суспільстві інформаційні відносини (інформаційне законодавство). Специфічними інститутами інформаційного права є такі, як "таємниця", "доступ до інформації", "правовий режим інформаційного ресурсу", що формуються на основі загальноправового інституту "право на інформацію", "захист інформації"; "відкрита інформація", "інформація обмеженого доступу", "масова інформація", "офіційна інформація" та інші види інформації. На підставі історико-функціонального аналізу процесу використання досягнень науково-технічного прогресу юридичною наукою та практикою відзначається, що не зважаючи на прозорливість задекларованих науковцями думок, наукових положень та напрямів, інформатика так і залишається наукою про інформаційно-обчислювальні системи і процеси, тобто сферою розробки та впровадження інформаційно-телекомунікаційних систем та технологій. Аналізуючи погляди та концепції дослідників на категорію "інформація", та суміжні з нею поняття (повідомлення, відомості, дані та знання), базуючись на підході, що трактує інформацію як засіб "зняття невизначеності" (ентропію) тієї чи іншої події, того чи іншого обєкта пізнання, автор відносить себе до прихильників праксеологічного підходу до визначення категорії "інформація", і стверджує, що інформація перетворюється на знання внаслідок свідомого аналітико-синтетичного її опрацювання людиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ