Організаційно-правові засади забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайних ситуацій - Автореферат

Так, протягом 2012 року в Україні зареєстровано 212 надзвичайних ситуацій (державного рівня - 4, регіонального - 3, місцевого - 89, обєктового - 125). Від рівня ефективності функціонування в державі системи забезпечення громадської безпеки та цивільного захисту, фундаментальними завданнями яких є запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, залежить здоровя і життя мільйонів людей, рівень економічного розвитку держави. Протягом останнього десятиріччя фінансування субєктів забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайних ситуацій було хронічно дефіцитним, хоча у середньому становило 11-13 % від сукупних видатків Державного бюджету України або 1,1 % від валового внутрішнього продукту України. Використання методу наукової абстракції дозволило сформувати авторську позицію щодо оцінки організаційних і правових засад функціонування субєктів забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайних ситуацій (підрозділ 2.2), а синергетичного підходу - зясувати тенденції розвитку системи забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайних ситуацій (підрозділи 2.2, 3.1). Діалектичний метод застосовувався для обґрунтування взаємозвязку і взаємообумовленості процесів та явищ, які виникають у процесі фінансування забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайних ситуацій (підрозділи 2.3, 2.4, 3.2), порівняльно-правовий метод надав змогу проаналізувати організацію та правове регулювання забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайних ситуацій в Україні та інших державах (підрозділ 1.3), спеціально-юридичний метод використано для дослідження фінансово-правового статусу субєктів забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайних ситуацій, аналізу нормативно-правових положень, що регулюють процес фінансування цієї діяльності (підрозділи 2.4, 3.3), історичний та хронологічний методи дозволили проаналізувати ґенезу системи забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайних ситуацій (підрозділ 2.2), формально-логічний метод надав можливість обґрунтувати першорядні для даної роботи судження, поняття та зробити відповідні висновки (підрозділ 1.1)."Загальнотеоретичні основи забезпечення громадської безпеки при надзвичайних ситуаціях" складається з трьох підрозділів, присвячених визначенню понять і встановленню основних напрямів правового регулювання забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайних ситуацій, зясуванню сутності, особливостей та значення громадської безпеки як складової внутрішньої безпеки держави. Запропоновано нормативне визначення громадської безпеки, під якою слід розуміти сукупність суспільних відносин, повязаних із убезпеченням особи, суспільства і держави від загроз, що виходять від злочинних та інших протиправних діянь і надзвичайних ситуацій соціально-політичного, техногенного та природного характеру, а також інших особливих обставин. У підрозділі 1.2 "Правове регулювання забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайних ситуацій" здійснюється системний аналіз нормативно-правового регулювання у сфері забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайних ситуацій. Основними напрямами правового регулювання у досліджуваній сфері визначено: розробку та реалізацію державної політики у сфері забезпечення функціонування державної системи попередження і реагування на надзвичайні ситуації, у тому числі на основі програмно-цільового методу; підвищення стійкості функціонування критичної інфраструктури економіки в умовах надзвичайних ситуацій; забезпечення безпеки населення та навколишнього середовища, попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій; матеріально-технічне та фінансове забезпечення, створення резервних фондів; державний нагляд і контроль за ефективністю забезпечення безпеки населення та територій від аварій і катастроф різної ґенези. У підрозділі 2.4 "Фінансово-правовий статус субєктів забезпечення громадської безпеки при надзвичайних ситуаціях" акцентується увага на особливостях фінансово-правового статусу органів, для яких забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайних ситуацій є однією з основних функцій - Міністерства внутрішніх справ України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Міністерства оборони України, які виступають також основними замовниками та відповідальними виконавцями державних цільових і бюджетних програм у сфері охорони громадського порядку та безпеки в умовах надзвичайних ситуацій і реалізації функції цивільного захисту в цілому.Водночас, є всі підстави говорити про необхідність глибинних реформ у механізмі забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайних ситуацій, зумовлених факторами обєктивного характеру. Головними загрозами національній безпеці виступають не лише економічні та соціально-політичні фактори, збройні конфлікти, тероризм, кіберзлочинність, розповсюдження зброї масового ураження, кліматичні зміни, а й критичний знос обєктів промисловості та інфраструктури, що загрожує масштабними техногенними катастрофами. Спостерігається практика законодавчого врегулювання окремих нап

Основний зміст роботи