Організаційно-правові засади управління у сфері юридичної науки в Україні - Автореферат

Враховуючи тісні звязки юридичної науки із цілою низкою суміжних правових інститутів можна вести мову, і про те, що від рівня розвитку юридичної науки у державі буде залежати розвиток вітчизняної юридичної освіти, правової свідомості і правової культури всіх учасників правовідносин, а в кінцевому підсумку - і побудова в Україні правової держави. Безсистемність наукових юридичних досліджень, остаточна невизначеність правового статусу, ролі і значення державних органів, недооцінка ролі громадських організацій в управлінні у сфері юридичної науки, неповне використання потенціалу всіх елементів організаційно-правового механізму відповідного управління у сфері юридичної науки негативно впливають на стан та розвиток останньої в Україні, відірваність її від нормотворчого процесу та юридичної практики. Незважаючи на істотне зростання кількості підготовлених і захищених за останні роки дисертаційних робіт з юридичних наук, збільшення та урізноманітнення організаційно-правових форм юридичних наукових досліджень, на жаль, лише незначний відсоток сформульованих наукових пропозицій враховується у нормотворчих і державотворчих процесах в Україні, що є неприпустимим і вимагає посиленої адекватної реакції з боку держави, перш за все, у вигляді організаційно-правових засад управлінського впливу. Все це, в умовах реформування загальних засад управління, в тому числі і державного управління в Україні на сучасному етапі, окреслення нових орієнтирів управління у сфері науки в цілому, та юридичної науки зокрема, зумовлює необхідність перегляду організаційно-правових засад управління у сфері юридичної науки та істотно актуалізує необхідність наукового дослідження вказаної проблематики. Безпосередньо проблематиці організаційно-правових засад управління у сфері юридичної науки в Україні увага вчених-юристів, на жаль, не приділяється.Розділ 1 «Юридична наука як обєкт організаційно-правового управління: загально-теоретичні та історико-правові питання», який містить два підрозділи, присвячено загальнотеоретичним та історико-правовим питанням визначення поняття юридичної науки як обєкта управління, окресленню її специфічних ознак, генезису дослідження управління у сфері юридичної науки у вітчизняній правовій науці. У підрозділі 1.1 «Поняття, ознаки та функції юридичної науки, її співвідношення із суміжними правовими поняттями» аналізується поняття «наука», його комплексний характер й виділяється «юридична наука», як її складова частина. Автором сформульовано висновок про наявність термінологічного ряду узагальнюючого змісту, який може слугувати базою і для формування відповідної термінології у сфері юридичної науки, із акцентом на особливості саме юридичної науки. Розгляд юридичної науку як системи знань про обєктивні закономірності розвитку держави і права, їх місце і роль у суспільному житті, обумовлює зосередження уваги на організаційно-правових формах її існування, серед яких виділяються: науково-дослідні інститути (наприклад, Інститут Законодавства Верховної Ради), вищі навчальні заклади (відомчі, класичні, автономні), Національна академія правових наук України, недержавні установи (наприклад, Центр політико-правових реформ), Мала академія наук України, громадські правничі професійні організації (Союз юристів України), експертно-аналітичні ради при правоохоронних органах та установах юстиції (наприклад, при Верховному Суді України) тощо. У підрозділі 1.2 «Історіографія дослідження управління у сфері юридичної науки у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині» зазначається, що питанням управління юридичною наукою не приділялось достатньо уваги у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині.В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу раніше діючого та чинного законодавства, практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні поняття та ознак юридичної науки, генезису дослідження організаційно-правового управління у сфері юридичної науки, організаційно-правового механізму управління із окресленням ролі і значення кожного елементу, а також основних напрямків реформування організаційно-правових засад управління у сфері юридичної науки в Україні. Не зважаючи на те, що у понятійному ряді, поряд із терміном «юридична наука», використовуються також такі однорідні терміни, як «правова наука», «правнича наука», «юриспруденція», «правознавство» та спираючись на проведене дослідження, все ж таки найбільш коректним вважається використання саме терміну «юридична наука». ХХ ст., характерною особливістю якого стала поява значної кількості навчальних, наукових, публіцистичних робіт, в яких висвітлювалися засади державного управління у соціально-культурній сфері (в тому числі і у галузі науки), розширення спектру проблемних питань, які підлягали ґрунтовному науковому дослідженню (в тому числі щодо висвітлення повноважень спеціальних державних органів у галузі науки взагалі), намагання виділити окремі аспекти управл

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ