Організаційно-правові засади регулювання відносин неплатоспроможності банків в Україні - Автореферат

Саме ці та низка інших чинників впливають на платоспроможність банків, а їх поєднання спричиняє стан їх неплатоспроможності, що призводить до трансформації регулятивних банківських відносин у відносини неплатоспроможності. Тому в сучасних умовах актуального значення у вирішенні проблем удосконалення правового регулювання відносин неплатоспроможності банків набуває вироблення єдиної концепції реформування законодавства про неплатоспроможність банків, яка б передбачала пошук основних напрямів його вдосконалення з чітким уявленням про мету такого вдосконалення та системні наслідки відповідних трансформацій. Істотні зміни, що відбулися у правовому регулюванні відносин неплатоспроможності банків у звязку із прийняттям Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та передачею частини повноважень від Національного банку України до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сфері реалізації функції банківського регулювання та нагляду в цьому сегменті банківських відносин, а також сучасна практика виведення неплатоспроможного банку з ринку, виявили низку актуальних теоретичних та практичних питань, які потребують свого вирішення. У спеціальній юридичній та економічній літературі є розробки з окремих питань правового регулювання відносин неплатоспроможності банків, втім вони переважно стосуються аналізу законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, а також окремих процедур, залишаючи поза увагою питання відносин між Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та неплатоспроможним банком, або мають за мету розгляд окремих елементів правового статусу субєктів цих відносин. Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретико-методологічних і практичних проблем правового регулювання відносин неплатоспроможності банків; розроблення науково-теоретичних висновків та практичних рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює відносини в цій сфері.Розділ 1 «Загальнотеоретичні положення неплатоспроможності банків» складається із двох підрозділів, у яких досліджується поняття неплатоспроможності банків та особливості відносин неплатоспроможності банків, а також аналізуються історико-правові аспекти виникнення та розвитку фінансово-правового інституту неплатоспроможності банків. У підрозділі 1.1 «Поняття неплатоспроможності банків:ґенеза і сучасність» дослідження сучасних проблем правового регулювання відносин неплатоспроможності банків починається із аналізу понятійно-категоріального апарату. Проведений аналіз банківського законодавства дав підстави вважати нормативними критеріями неплатоспроможності банків такі: неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше, ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобовязань перед вкладниками та іншими кредиторами. У підрозділі 1.2 «Відносини неплатоспроможності банків: поняття, особливості та проблеми класифікації» досліджено місце інституту неплатоспроможності банків у системі фінансового і банківського права, його галузевої належності, а також запропоновано авторське визначення поняття відносин неплатоспроможності банків, запропонована їх класифікація та виявлені особливості цих відносин. Обґрунтовано доведено, що відносини, які виникають з приводу віднесення банку до категорії проблемного та здійснення комплексу заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до законодавства, фінансового оздоровлення або виконання програми капіталізації банку, не можна вважати відносинами неплатоспроможності банків.Неплатоспроможність банку - це нездатність (неможливість) банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів, зменшення розміру регулятивного капіталу банку або економічних нормативів порівняно із встановленими банківським законодавством та нормативно-правовими актами Національного банку України, наслідком чого може бути загроза платоспроможності банку. На третьому рівні за особливостями обєкта майнові відносини неплатоспроможності банків поділяються на власне майнові та забезпечувальні відносини неплатоспроможності банків. Розвиток відносини неплатоспроможності банків передбачає послідовну зміну відносин введення тимчасової адміністрації або ліквідації, відносин здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації та відносин завершення тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Проведений аналіз категорій банків дозволяє зробити висновок про доцільність розмежування таких категорій: банк - субєкт неплатоспроможності та банк - субєкт правовідносин неплатоспроможності. Банком - субєктом неплатоспроможності є банк, діяльність якого

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ