Організаційно-правові засади реформування державної служби України - Автореферат

Становлення України як демократичної, правової та соціально-орієнтованої держави обумовило необхідність проведення політичної та адміністративної реформ, де одне із ключових місць відведено трансформації інституту державної служби. Водночас суперечливий розвиток державного управління в Україні на сучасному перехідному етапі від посттоталітарного стану до демократії дозволив побачити значні недоліки у функціонуванні інституту державної служби. Усе це зумовило необхідність серйозної наукової уваги не просто до загальних проблем організації державної служби та вдосконалення її нормативно-правового забезпечення, але й до вивчення того, яким чином формування нового типу державної служби синхронізується та взаємодіє з загальними змінами в системі державного управління, як повинні бути повязані зазначені процеси аби досягти реальних, позитивних та відчутних для всього населення України результатів. Тематика дослідження державної служби, її функціонування й організації складає невідємну частину загальних наукових розвідок в галузі цілого спектру наук, таких як політологія, соціологія, правознавство, державне управління тощо. Проте, насправді вирішальним етапом в розробці проблем державної служби слід назвати середину - кінець ХХ ст., коли переосмислення ролі держави у процесі вирішенні суспільних проблем змусило дослідників поставити в центр уваги питання державної служби як вирішального чинника у забезпеченні функціонування системи державного управління (А.У першому розділі “Державна служба та її роль у процесі реформування системи державного управління” досліджуються основні фактори, які зумовлюють значення державної служби як одного з основних елементів реформування системи державного управління, а також розглядаються основні теоретико-методологічні проблеми визначення поняття державної служби, класифікації видів державної служби, специфіки формування державної служби у сучасних демократичних державах. Соціологічний аналіз інституту державної служби тлумачить її як: а) специфічний вид соціальної практики, що є спрямованим на дотримання і захист законних прав і свобод громадян, створення сприятливих умов для їх безпеки й гідного життя; б) діяльність особливого прошарку громадян, якими є державні службовці; в) відносини, які утворюються між державою і суспільством у процесі реалізації державним апаратом своїх функцій. Правовий підхід до дослідження державної служби розглядає її як комплексну галузь законодавства (сукупність юридичних правил, норм і процедур), у якій відбито основні функції державної служби, а також врегульовано відносини, повязані з організацією державної служби, способами виконання нею своїх завдань, правовим статусом державних службовців, їх правами, обовязками і відповідальністю, порядком та технологіями проходження державної служби. У цьому випадку державна служба визначається як сукупність правових норм, які регулюють відносини, що формуються в процесі організації державної служби і виконання державними службовцями своїх обовязків. На думку дисертанта, до них слід віднести такі: а) переорієнтація державної служби на більш тісну взаємодію з громадянами, яка б наблизила її до суспільних потреб і була здатна надавати весь спектр необхідних послуг; б) створення механізмів зворотного звязку, які дозволяють державній службі не лише реалізовувати державну політику, але й доносити на вищий політичний рівень інформацію про зміни суспільних потреб, виникнення нових проблем соціального, економічного характеру; в) застосування нових критеріїв оцінки ефективності державної служби, які виходять з визначення її можливостей забезпечувати задоволення потреб громадян, гарантувати та здійснювати захист їх основних прав і свобод; г) підвищення професіоналізму і відкритості державної служби, забезпечення компетентності державних службовців всіх видів державної служби; д) намагання поєднати ідею служіння державної служби цінності загального блага та інтересам суспільства з системою державного менеджменту, що дозволило б успішно вирішувати як соціально-економічні проблеми, так і забезпечувати відповідність державної служби суспільним потребам і цінностям.У результаті цього вдосконалення і розвиток інституту державної служби слід окреслювати не стільки як похідну від реформування державного управління, скільки як умову та механізм реалізації конституційних цілей становлення України як правової, демократичної та соціальної держави. По-перше, редукція державної служби виключно до правового інституту (тобто системи нормативно-правових мір, норм та засобів регламентації державної служби) не дозволяє пояснити специфіку функціонування державної служби за умов різних політичних систем, оскільки до уваги мають братись не лише формально-юридичні норми, але й ті реальні відносини, які виникають між державними службовцями і громадянами, а також безпосередні результати діяльності державної служби. По-друге, не зважаючи на існування різних видів державної служби, сама по собі вона є цілісним інститутом, який комплектується з про

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ