Організаційно-правові засади охорони прав на торговельну марку - Автореферат

З моменту прийняття у 1993 році Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” розпочався процес розробки та удосконалення нормативно-правової бази у сфері охорони прав на торговельну марку, проте теоретичні розробки в галузі охорони торговельної марки з часу прийняття вищезазначеного закону не торкнулися сфери охорони і захисту торговельної марки в адміністративному порядку. Сьогодні мало уваги приділяється теоретико-правовим засадам державного регулювання, адміністративному захисту, адміністративному примусу та адміністративній відповідальності у сфері інтелектуальної власності, зокрема проблемі адміністративно-правової охорони прав на торговельну марку. Чинному законодавству України з охорони прав на торговельну марку властива як наявність значних прогалин, так і колізій різних правових норм, які містяться у Законі України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, Митному, Господарському та Цивільному кодексах України, Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі - КУПАП). Публікації теоретичного і практичного характеру, аналіз і практика застосування, як правило, присвячені правопорушенням здебільшого господарського законодавства, а питання адміністративного захисту прав на торговельну марку і її теоретичне обґрунтування є мало дослідженою, що у свою чергу відобразилося на якісному рівні законодавства України з охорони прав на торговельну марку. Адміністративно-правовий захист прав на торговельну марку має велике профілактичне значення, оскільки питання встановлення адміністративної відповідальності за порушення прав на обєкти інтелектуальної власності, і серед них на торговельну марку, містять досить широку проблематику.РОЗДІЛ 1 „Теоретико-правові засади державно-владного впливу у галузі торговельної марки“ складається з трьох підрозділів, в яких проаналізовано історію розвитку торговельної марки (знака для товарів і послуг), здійснено юридичний аналіз права власності на торговельну марку та всебічний аналіз теоретико-правових засад адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку. Підрозділ 1.1 „Розвиток інституту охорони прав на торговельну марку“ присвячено становленню правової охорони торговельної марки. На підставі аналізу нормативно-правової бази з охорони торговельної марки пропонується: - якщо торговельна марка не використовувалася в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. У звязку з цим виникає питання, чи буде нести відповідальність за порушення прав на торговельну марку особа після зазначеного терміну, адже юридично дія терміну охорони свідоцтва на торговельну марку відсутня. 18 викласти у такій редакції: - якщо власник свідоцтва на торговельну марку відмовився від свідоцтва, не сплатив збору за продовження дії свідоцтва, не використовував її в Україні протягом трьох років, навіть у разі зазначення поважних причин невикористання торговельної марки - особа, яка використовує таку торговельну марку, не повинна притягуватися до юридичної відповідальності.Існуючі у Законі України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” правові норми мають прогалини, суперечливі положення та інші неузгодження і потребують удосконалення охорони прав на торговельну марку. Аналіз змісту статті 51-2 КУПАП дає підстави визначити, що до даної статті включені не всі обєкти права інтелектуальної власності, які потребують адміністративно-правової охорони, а норми даної статті не в змозі забезпечити відповідну адміністративно-правову охорону обєктів інтелектуальної власності, що говорить про її малу ефективність при застосуванні адміністративно-правових санкцій. У звязку з викладеним вважається доцільним на підставі аналізу Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, розмір застосування адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку в адміністративному законодавстві значно розширюється. З метою посилення контрольно-наглядової функції держави за дотриманням вимог нормативно-правових актів всіма субєктами господарювання у сфері охорони обєктів інтелектуальної власності пропонується створення на базі Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю МВС України і державних інспекторів з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності - Державної служби з охорони обєктів інтелектуальної власності, яка повинна бути підпорядкована МВС України та наділена повноваженнями, передбаченими Законом України „Про міліцію”.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ