Організаційно-правові засади ліцензування господарської діяльності в Україні - Автореферат

Разом з тим, нормативна база в регулюванні багатьох питань ліцензування відстала від потреб часу, не в усьому її вимогам відповідає і практична діяльність органів, які безпосередньо здійснюють видачу ліцензій. Необхідність формування принципово нової системи державного управління, в тому числі і в сфері економіки, удосконалення з цією метою діяльності державних органів, з одного боку, успішний розвиток підприємництва та інших видів господарювання, як запорука розвитку усього суспільства та держави, з іншого, обумовлює актуальність та важливість дослідження проблем ліцензування господарської діяльності, його сутності та значення, змісту та обєктів, повноважень посадових осіб щодо виконання та застосування його правових норм тощо. Таке дослідження необхідно також з точки зору потреб розвитку, удосконалення та систематизації адміністративного законодавства, розробки проектів нормативних актів, зокрема, кодифікованого нормативного акту щодо надання органами державної влади управлінських послуг, інших актів в сфері ліцензування, прийняття яких набуло особливої гостроти. Емпіричну базу дослідження склали результати фокус-групового дослідження Українського незалежного центру політичних досліджень “Сучасний стан та перспективи розвитку державного регулювання сфери ліцензування господарської діяльності в Україні”, практика діяльності Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, статистичні дані про здійснення ліцензування господарської діяльності та застосування заходів адміністративного примусу. дістали подальшого розвитку поняття ліцензування, яке розглядається в якості правового режиму щодо окремих встановлених законодавством видів господарської діяльності, який передбачає державне підтвердження та визначення меж права на їх здійснення, контроль за такою діяльністю та можливість припинення останньої за особливими підставами з боку повноважних органів держави, положення про стадії ліцензійного провадження, систему способів забезпечення законності в державному управлінні, застосування заходів адміністративного примусу в сфері ліцензування та інші.Одним із заходів державного регулювання господарської діяльності в Україні є її легітимація, яка спрямована на законність входження її субєктів в господарський обіг, і може включати: державну реєстрацію, ліцензування, патентування, квотування. Тому загальне визначення інституту ліцензування можна сформулювати як правовий режим здійснення окремих встановлених законодавством видів господарської діяльності, що передбачає державне підтвердження та визначення меж права на їх здійснення, а також контроль за цією діяльністю та можливість її припинення за особливими підставами з боку відповідних органів держави. До обєктів ліцензування слід відносити власне господарську діяльність, що не обмежена кількісними критеріями і носить тривалий характер (ліцензування видів діяльності), і окремі господарські операції, що вичерпуються однократною дією і мають кількісні ознаки (ліцензування окремих експортно-імпортних операцій). Забезпечення законності в сфері ліцензування”, що складається із чотирьох підрозділів, на основі аналізу норм чинного законодавства, практики органів ліцензування, інших контролюючих органів, діяльності субєктів господарювання, проводиться дослідження, які прогалини, суперечності або практично не вивірені норми чинної нормативної бази ліцензування не сприяють розвитку господарської діяльності, яка здійснюється на підставі ліцензії. Вона починається з моменту отримання субєктом господарювання ліцензії на обраний вид діяльності і припиняється з закінченням терміну дії ліцензії або її анулюванням і може супроводжуватись такими факультативними діями органів ліцензування як продовження дії ліцензії на наступний термін, її переоформлення та видача дубліката.

Основний зміст роботи