Організаційно-правові засади діяльності військового формування січових стрільців у визвольних змаганнях в Україні 1917–1920 років - Автореферат

Вивчення процесу розбудови національної армії та становлення законодавства, що регулювало відносини в галузі оборони держави за доби визвольних змагань, має неабиякий теоретичний і практичний інтерес, оскільки є підстави провести певні паралелі між тодішніми і сучасними умовами й цілями розбудови Збройних Сил і правового регулювання їх організації й діяльності та виявити загальні закономірності й відмінності цих процесів, чим і зумовлюється актуальність даного дослідження. Аналіз організаційно-правових засад, на яких будувалася діяльність збройних формувань в Україні доби визвольних змагань, дозволяє виявити допущені владою та окремими політиками помилки і свідомі перекоси у галузі військового будівництва та правового забезпечення збройного захисту інтересів української революції, з одного боку, показати шляхи розвитку і надбання тогочасної нормотворчої діяльності, спрямованої на створення та вдосконалення нормативно-правової бази, покликаної регулювати правовідносини у військовій галузі й визначати порядок організації та діяльності військових формувань, з другого. Для дослідження цих питань автор обрав переважно приклад окремого військового формування Січових Стрільців, створеного у Києві у листопаді 1917 року, яке протягом періоду, що досліджується, а саме 1917-1920 рр., тобто періоду від його утворення і перебування у складі армій Української Народної Республіки (доби Центральної Ради і Директорії) та Української Держави (доби Гетьманату) і до остаточного завершення існування, неодноразово міняло свої організацію та статус, а з ними і назву (Галицько-Буковинський курінь, 1-й курінь, 1-й полк, Окремий загін, 1-ша дивізія, Осадний Корпус, Корпус, Група Січових Стрільців), але за своїм характером залишалося військовою формацією українського січового стрілецтва. Віддаючи належне науковому внеску всіх цих авторів у висвітлення питань становлення Збройних Сил в Україні доби визвольних змагань, можна проте констатувати, що грунтовного історико-правового аналізу проблеми організаційно-правових засад діяльності окремих військових формувань, проведеного на підставі архівних документів, більшість яких ще не була опублікована, та документів, оприлюднених у газетах того часу, і особливо проблеми організаційно-правових засад діяльності військового формування січового стрілецтва, створеного у листопаді 1917 року в Києві, в українській історико-правовій науковій літературі ще не давалось. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі грунтовного аналізу нормативно-правових документів досліджуваного періоду вперше у вітчизняній історико-правовій науці визначити організаційно-правові засади діяльності військового формування Січових Стрільців, його місце як складової частини українського війська та особливості його правового забезпечення порівняно з тим, що існувало в Армії УНР, заповнити, таким чином, існуючу прогалину в історії держави та права України з метою запозичення історичного досвіду та можливості його використання у реформуванні сучасних Збройних Сил України.Перший розділ - “Суспільно-політичні і політико-правові передумови створення військового формування Січових Стрільців та правове регулювання організації і діяльності українського війська на початковому етапі визвольних змагань 1917-1920 років” - складається з двох підрозділів, присвячених аналізові суспільно-політичної обстановки в Україні та політико-правових підходів Української Центральної Ради до проблеми творення українських національних Збройних Сил на початковому етапі визвольних змагань, розглядові правотворчих кроків держави до закладення організаційно-правових засад діяльності Збройних Сил України протягом 1917 року та на початку 1918 року. Соціалістична за орієнтацією Українська Центральна Рада, стоячи на платформі національно-територіальної автономії України у складі майбутньої Російської федеративної держави, не вважала за доцільне розбудовувати українські Збройні Сили, відносячи питання військового будівництва до компетенції федерації. За такої суспільно-політичної обстановки в Україні, таких політико-правових підходів держави до творення національних Збройних Сил і такого стану правового регулювання військового будівництва відбувалося становлення військового формування Січових Стрільців. Другий розділ - “Організація та діяльність військового формування Січових Стрільців за доби Центральної Ради та за Гетьманату” - складається з чотирьох підрозділів, у яких розглянуто правові та організаційні питання створення Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців, процес його становлення як однієї з найбоєздатніших військових одиниць Армії УНР, переформування у 1-й полк Січових Стрільців, його організацію та діяльність за доби Центральної Ради, причини його зліквідування гетьманським урядом та підстави відновлення у серпні 1918 року. Третій розділ - “Організація та діяльність військового формування Січових Стрільців за доби Директорії Української Народної Республіки” - складається з чотирьох підрозділів, присвячених розглядо

Основний зміст роботи