Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ в сфері охоронної діяльності: теоретико-правовий аспект - Автореферат

Їх наслідками стали докорінні зміни в підході до організації боротьби зі злочинністю, забезпечення правопорядку та до охорони всіх форм власності, включно з передачею частини функцій з охорони майна та фізичних осіб приватним охоронним структурам і службам безпеки приватних підприємств. Так, нині в Україні мають відповідні ліцензії на надання послуг з охорони понад 3500 підприємств недержавних форм власності, на яких працює близько 50 тисяч охоронників та охоронців. У звязку з розвитком ринку охоронних послуг в Україні, виникають суперечності й протистояння між державними та приватними субєктами охоронної діяльності, засадничим «каменем спотикання» між якими залишається монополія державних субєктів охоронної діяльності на використання вогнепальної зброї. Незважаючи на те, що 2012 року в Україні було прийнято Закон «Про охоронну діяльність», стан адміністративно-правового регулювання охоронної діяльності не повною мірою відповідає реальним суспільним відносинам. Потребує вирішення проблема не лише належного правового регулювання діяльності субєктів із надання охоронних послуг, а й вдосконалення правового регулювання діяльності ОВС щодо реалізації повноважень у сфері охоронної діяльності, насамперед - організаційно-правових аспектів державного охоронного нагляду.Розділ 1 «Теоретико-правові основи діяльності ОВС у сфері охоронної діяльності» складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто теоретичні засади та сутність правового регулювання діяльності ОВС у сфері охоронної діяльності, його стан та правовий статус ОВС у цій сфері. У підрозділі 1.1 «Сутність правового регулювання діяльності ОВС у сфері охоронної діяльності» зазначається, що у звязку з тим, що наука адміністративного права однозначного погляду на організаційно-правовий інститут охорони дотепер не виробила, автор досліджує різні підходи до його визначення. У підрозділі 1.2 «Стан правового регулювання діяльності ОВС у сфері охоронної діяльності» автор досліджує стан правового регулювання діяльності ОВС у сфері охоронної діяльності. У сфері контролю за охоронною діяльністю до інформації, необхідної для припинення такої діяльності, варто віднести категорію відомостей, які викладено в частині 1 статті 11 Закону України «Про охоронну діяльність» стосовно умов залучення громадян до охоронної діяльності, а саме: а) осіб, поставлених на облік в органах охорони здоровя з приводу психічної хвороби, алкоголізму або наркоманії; б) осіб, які мають непогашену чи незняту судимість за скоєння умисного злочину; в) осіб, які мають обмеження, встановлені судом щодо виконання покладених на них функціональних обовязків; г) осіб, які втратили українське громадянство; ґ) осіб, які мають обмеження за станом здоровя для виконання функціональних обовязків; д) осіб, що не зареєстровані за місцем проживання у встановлену законом порядку. Проте необхідність такої взаємодії зумовлений низкою обставин, а саме: а) спільністю завдань, які постають перед ОВС і субєктами, що здійснюють охоронну діяльність; б) тотожним обсягом повноважень субєктів, що здійснюють охоронну діяльність, та повноважень ОВС у сфері охорони громадського порядку; в) спільним визначенням необхідних сил та засобів, які застосовуються для вирішення відповідних завдань; г) спорідненістю методів їх діяльності щодо забезпечення захисту життя, здоровя та власності громадян, а також попередження правопорушень; ґ) характером заходів, які здійснюються з метою забезпечення безпеки особи та власності, а також взаємозалежністю кінцевих результатів їхньої спільної діяльності в сфері охорони громадського порядку.У результаті проведеного дослідження організаційно-правових засад діяльності ОВС у сфері охоронної діяльності сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети і вирішення задач у межах визначеного предмета та методів наукового дослідження. До специфічних ознак, що відрізняють субєктів приватної охоронної діяльності від субєктів правоохоронної діяльності, зараховано такі: а) вказані субєкти є комерційними структурами, тому їх діяльність будується тільки на оплатній основі з метою отримання прибутку; б) обовязковою умовою здійснення цієї діяльності є укладання з клієнтом цивільно-правового або трудового договору; в) здійснення даного виду діяльності дозволено лише тим субєктам, які пройшли державну реєстрацію і одержали відповідну ліцензію або дозвіл. Висвітлення результатів аналізу функціонування субєктів охоронної діяльності та нормативно-правових актів, які регулюють їх діяльність, а також ролі ОВС в їх організаційно-правовому регулюванні показало наявність певних недоліків, унаслідок чого відбувається протистояння між субєктами охоронної діяльності різних форм власності. Розглянуто дослідження сучасного стану правового регулювання обігу зброї, охоронної та приватної детективної діяльності, показало, що повноваження ОВС із державного охоронного нагляду за виконанням режимних правил субєктами господарювання, порядок їх інформування про результати виконання владни

Основний зміст роботи