Організаційно-правові засади діяльності державної виконавчої служби України - Автореферат

З метою вдосконалення діяльності щодо реалізації прийнятих юрисдикційними органами рішень, повязаних з їх виконанням, у кінці 90-х років минулого століття в Україні була створена державна виконавча служба. Наприклад, у 2003 році на виконанні державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходилось 603 тисячі судових рішень щодо повернення боргів із зарплати та інших соціальних виплат. У період бурхливого розвитку ринкових економічних відносин таке становище з виконання рішень судів та інших несудових органів було зумовлене невизначеністю місця виконавчого провадження в системі правових інститутів, надмірним превалюванням у виконавчому провадженні методів цивільного процесу, домінуванням захисної направленості прав боржника щодо прав і інтересів кредитора, а також недостатньою визначеністю місця і ролі державної виконавчої служби при здійсненні нею примусового виконання рішень судів і несудових органів. Вони не звертаються до комплексного дослідження адміністративно-правового регулювання виконавчого провадження, визначення цього інституту в системі права, розробки основних його понять та категорій і дослідження місця та ролі державної виконавчої служби як основної інституції, яка наділена правом примусового виконання рішень судів та несудових органів в Україні. Зазначене свідчить, що дисертаційна робота спрямована на дослідження положень, повязаних із визначенням місця і ролі державної виконавчої служби у процедурі здійснення примусового виконання рішень судів та несудових органів, приведення окремих розрізнених норм законодавства до єдиної системи правового регулювання, яка дозволить чітко діяти державним виконавцям при здійсненні юридично значимих дій у процесі виконавчого провадження, а уповноваженим органам та посадовим особам - контролювати їх діяльність.Розділ перший “Державна виконавча служба як спеціальний орган здійснення виконавчого провадження в Україні” присвячений дослідженню виконавчого провадження як процесу реалізації правоохоронної функції Української держави, обґрунтуванню адміністративної сутності правовідносин, які виникають при здійсненні виконавчого провадження, місцю і ролі державної виконавчої служби в реалізації рішень судів та несудових органів в Україні, аналізу державорегулюючих підходів до примусового виконання рішень судів та інших несудових органів в інших країнах. У підрозділі 1.1 „Виконавче провадження - складова реалізації правоохоронної функції Української держави” здобувачем обґрунтовано думку про те, що правоохоронна функція держави знаходить свій прояв у виконавчому провадженні і полягає у здійсненні захисту прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, держави, а це не що інше, як продовження правозахисної функції суду, оскільки виконавче провадження розпочинається лише з моменту встановленого повноважними органами правопорушення і стосується відновлення порушених прав у межах, визначених законом та рішенням суду чи іншого компетентного несудового органу. Правовідносини у виконавчому провадженні виникають внаслідок невиконання боржником своїх обовязків, що зазначені в рішенні суду або несудового органу, у добровільному порядку, і тоді держава санкціонує, тобто дозволяє застосовувати при виконанні рішень судів та несудових органів заходи примусового впливу, що чітко передбачені законодавством про виконавче провадження. У підрозділі 1.3 „Місце та роль державної виконавчої служби у реалізації рішень судів та інших несудових органів” дисертант здійснює аналіз роботи органів в Україні, що виконують рішення судів та інших несудових органів, і доходить висновку, що рішення поряд з державною виконавчою службою виконують інші державні органи. 9 Закону України „Про виконавче провадження” названі органи і установи не є органами примусового виконання рішень судів або інших несудових органів, крім органів і підрозділів державної виконавчої служби та органів і посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ