Організаційно-правові проблеми реформування правоохоронних органів - Дипломная работа

Організаційно-правові проблеми реформування правоохоронних органів 1. Поняття правоохоронних органів та доцільність у їх реформуванні 1.1 Поняття правоохоронних органів та доцільність їх реформування Одне з центральних місць у різноманітній та багатоплановій діяльності держави займає виконання завдань із захисту прав і свобод людини, охорони прав та законних інтересів державних і недержавних організацій, боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями. Цей різновид державної діяльності в юридичному аспекті отримав найменування „правоохоронна діяльність, а заклади, що її здійснюють, - „правоохоронні органи. Неоднозначне розуміння цих правових категорій зумовлене, головним чином, відсутністю чіткого визначення поняття правоохоронні органи у законодавстві України. Нашим головним завданням у будь якому реформаторстві є прийняття відповідного нормативно-правового акту, який би на папері урегулював би існуючи проблеми, а як ці норми будуть діяти у практичній діяльності - це питання не прогнозується і не обговорюється. Наслідки реформування повинні бути підпорядковані загальній меті, яка має бути прозорою та зрозумілою для громадян країни. Можливо за загальну мету можна визначити: перетворення правоохоронних органів з механізму переслідування та репресій на механізм захисту та відновлення порушених прав громадян, відродження довіри до них, як до головного правозахисного елементу держави, ліквідація або зменшення в них рівня корупції тоді як суто функціональними цілями можна визначити: ліквідація дублювання функцій різними правоохоронними органами, побудову системи за європейськими стандартами організації та ефективності. 1.2 Основні завдання, які потрібно вирішити у процесі реформування правоохоронних органів Саме радянська модель правоохоронних органів, яка існує на даний час у нашій державі, на мою думку, і є основною проблемою, яка заважає їм ефективно функціонувати та захищати права й інтереси громадян. Крім того, слід зазначити, що незважаючи на все, основною метою функціонування правоохоронних органів у колишньому СРСР була покарання і стримування населення для забезпечення безперешкодного управління державою вузьким колом осіб. Реформування правоохоронної системи було і залишається пріоритетним завданням із самого початку утворення нашої держави. Дуже просто змінити структуру певного органу або прийняти якийсь нормативно-правовий документ, але доволі непросто проникнути та змінити свідомість людей. До таких нормативно-правових актів можна віднести, наприклад, Конституцію України, Закони України Про прокуратуру, Про міліцію, Про нотаріат, Кримінально-процесуальний кодекс та деякі інші. У Конституції У країни, зокрема підкреслено, що основними обєктами, які повинні захищатись системою державних органів, є особистість - її права та свободи; суспільство - його матеріальні і духовні цінності; держава - її конституційний лад, суверенітет і територіальна цілісність. Функції правоохоронної системи повязуються з впливом на суспільні відносини, що виникають: - у соціально-економічній і політичній сферах суспільного життя; - під час забезпечення громадського порядку та громадської безпеки; - у процесі провадження дізнання та досудового слідства; - здійснення адміністративно-правової юрисдикції; - під час проведення оперативно-розшукових заходів; - у профілактичній діяльності; - у звязку з виконанням адміністративних і судових рішень. Основні тобто ті, що безпосередньо повязані з протидією правопорушенням та тягнуть за собою юридичну відповідальність у сфері публічного права: - профілактичну (профілактика правопорушень, які тягнуть за собою юридичну відповідальність у сфері публічного права); - охоронну (охорона громадського порядку і власності); - захисну (захист життя, здоровя, прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб); - ресоціалізаційну (ця функція найбільш характерна для органів і служб у справах неповнолітніх, служб, що здійснюють адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі); - оперативно-розшукову; - розслідування злочинів; - судового розгляду справ (ця функція притаманна виключно судам і ніяким іншим правоохоронним органам, тому суди необхідно віднесли до особливої категорії державних правоохоронних органів); - розгляду справ про адміністративні проступки; - виконання вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і досудового слідства та прокурорів. У цьому аспекті на даний час тривають заходи з максимального заміщення окремих посад рядового і начальницького складу ОВС цивільними особами. Відповідно до даних, які отримав під час вивчення громадської думки Український центр соціологічних досліджень, у 2007 році міліції не довіряло 66% опитаних, на сьогодні ця цифра становить 54%. Суди загальної юрисдикції утворює і ліквідує Президент України відповідно до Закону Про судоустрій України за поданням Міністра юстиції України, погодженим із Головою Верховного Суду України або головою вищого спеціалізованого суду. Виходячи з цього, відповідно до ст. 124, 125 Ко