Організаційно-правові питання соціального партнерства органів державної влади та громадських об"єднань в Україні: стан та перспективи розвитку - Автореферат

Адже демократичні процеси зумовлюються соціальним партнерством між органами державної влади і громадськими обєднаннями та перспективами розвитку. дослідити організаційно-правовий механізм соціального партнерства органів державної влади та громадських обєднань в Україні; вивчити сучасний міжнародний досвід соціального партнерства, а також досвід органів державної влади та громадських обєднань в Україні; Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що розвиток організаційно-правових питань соціального партнерства органів державної влади та громадських обєднань сприятиме підвищенню ефективності їх діяльності і пошуку оптимальних шляхів удосконалення інститутів правової держави та громадянського суспільства в Україні. У дисертаційному дослідженні використовувалися: метод системного аналізу, що дав змогу узагальнити наукові концепції, розробки та пропозиції провідних вітчизняних і зарубіжних учених, присвячених питанням соціального партнерства органів державної влади та громадських обєднань; історичний (історико-правовий) та логічний методи - для дослідження ґенези поглядів на громадянське суспільство, громадські обєднання та соціальне партнерство; методи функціонального та статистичного аналізу, які дали можливість оцінити механізм соціального партнерства органів державної влади та громадських обєднань України; методи програмно-цільовий, порівняльно-логічний, моделювання та узагальнення - для формування рекомендацій і пропозицій щодо визначення напрямів розвитку соціального партнерства органів державної влади та громадських обєднань в Україні.У першому розділі - "Теоретичні засади соціального партнерства органів державної влади та громадських обєднань в Україні" - здійснюється аналіз наукової літератури з проблематики дослідження, розкривається зміст понять соціального партнерства органів державної влади та громадських обєднань в Україні. Установлено, що нинішній розвиток українського суспільства свідчить про нагальну потребу в трактуванні успішного функціонування громадянського суспільства як потенційного засобу: зниження ступеня закритості держави в цілому та представників державної влади зокрема; обмеження впливу держави на суспільство; збалансування повноважень різних гілок влади; унеможливлення повернення до авторитарних та інших недемократичних методів прийняття державних рішень. Показано, що соціальне партнерство між органами державної влади та громадськими організаціями - це особливий соціальний та управлінський інститут, на основі якого реалізується певний тип соціально-управлінських відносин, спрямований на досягнення консенсусу і позитивного результату в процесі взаємовідносин органів державної влади та громадських обєднань. У другому розділі - "Організаційно-правові питання соціального партнерства органів державної влади та громадських обєднань в Україні" - досліджуються питання громадянського суспільства як учасника механізму соціального партнерства з органами державної влади в Україні, громадські обєднання як визначальна засада демократизації держави та суспільства в Україні, механізм соціального партнерства органів державної влади та громадських обєднань в Україні, практика участі інститутів громадського суспільства в розвитку місцевого самоврядування в Україні. Механізм соціального партнерства органів державної влади та громадських обєднань в Україні має базуватись на таких принципах, як: відкритість системи державного управління та його підсистеми - державної служби; добровільність обєднання; неприбутковість мережі громадських обєднань; правове забезпечення участі громадян та громадських обєднань у процесі підготовки та прийняття державних рішень; гласність та прозорість при інформуванні громадян про рішення, прийняті органами державної влади, їх діяльність і діяльність державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; виявлення та усунення підстав, що сприяють корупції та зловживання службовим становищем в органах державної влади та запобігання їм; підконтрольність системи державного управління громадянському суспільству; відкритість до соціального партнерства нових громадських обєднань та органів державного управління.Як показують результати дослідження, в Україні сьогодні поки що: відсутні традиції громадянського суспільства і розвиненого меценатства; економічні передумови та належні правові засади діяльності громадських організацій; контроль за діяльністю зареєстрованих організацій (зокрема немає механізмів саморегуляції «третього сектора»); недостатнє розуміння важливості партнерства з боку держави; стабільно низький рівень залучення громадян до організованої суспільної діяльності; недосконалими є механізми реалізації законів; бракує інформації про діяльність громадських організацій; низьким є професіоналізм у менеджменті організацій; амбітність багатьох керівників громадських організацій є підвищеною; низьким є рівень внутрішньої демократії в самих НУО. Чим більше людей залучено до роботи громадського сектору, тим менше соціальне напруження у суспільс

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ