Організаційно-правові форми соціального діалогу у сфері праці - Автореферат

У Магістральних стратегічних напрямках на 2006-2007 рр., розроблених Адміністративною Радою МОП, особливу увагу приділено вирішенню наступних проблем: справедлива глобалізація; праця як захід боротьби з бідністю; поглиблення гендерної рівності; посилення впливу міжнародних трудових норм на процес розвитку; розширення впливу соціальних партнерів; соціальний діалог і трипартизм. Указ Президента України “Про розвиток соціального діалогу в Україні” від 29 грудня 2005 року має за мету підвищення ролі професійних спілок і організацій роботодавців та їх обєднань у формуванні економічної та соціальної політики держави, дальший розвиток соціального діалогу як одного з головних чинників забезпечення соціальної стабільності, розвитку громадянського суспільства, запобігання суспільним конфліктам. У звязку з цим перед наукою трудового права стоїть завдання виробити концепцію дальшого розвитку соціального діалогу в Україні, визначити шляхи підвищення його ефективності у соціально-економічній і трудовій сферах на всіх рівнях. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення “Правове забезпечення праці та соціального захисту населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні” на 2001-2005 роки і “Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність” на 2006-2010 роки, які є складовими відповідно планів науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави” та 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101V001195) і “Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті” на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106V004970 ). проаналізувати нормативно-правову базу соціального діалогу у сфері праці, внести пропозиції та рекомендації щодо удосконалення чинних актів національного трудового законодавства, а також проектів Трудового кодексу України, Закону України “Про соціальний діалог” з урахуванням міжнародних трудових стандартів і позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.“Поняття та правова основа соціального діалогу у сфері праці” визначається юридичне поняття соціального діалогу у сфері праці та досліджується його нормативно-правова база. Автор пропонує у змісті поняття соціального діалогу виділяти 4 ознаки: 1) предмет - система колективних трудових відносин; 2) субєкти соціального діалогу (сторони та інші учасники - працівники (їх представники), роботодавці (їх представники), органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші органи та особи; 3) мета - забезпечення узгодження інтересів сторін (субєктів); 4) характер відносин, що регулюються - трудові і повязані з ними соціально-економічні відносини. У дисертації аналізується правова основа соціального діалогу у сфері праці, яку складають норми, що містяться в актах трьох рівнів: 1) всесвітнього рівня (акти ООН, МОП); 2) європейського (регіонального рівня) (акти Ради Європи, Європейського Союзу); 3) національного рівня. “Субєкти соціального діалогу у сфері праці” визначаються сторони та інші учасники відносин соціального діалогу у сфері праці. Автор розкриває зміст таких основних принципів соціального діалогу у сфері праці як рівноправність та паритетність сторін соціального діалогу; відкритість, добровільність та конструктивність соціального діалогу; дотримання субєктами соціального діалогу законів та інших нормативно-правових актів; повноважне представництво сторін; сумлінність сторін при здійсненні взаємодії та ін.У Висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо удосконалення актів чинного законодавства, проектів Трудового кодексу України, законів України “Про соціальний діалог”, “Про трудові колективи”, “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про колективні договори і угоди”. У першому значенні соціальний діалог у сфері праці визначається як система колективних трудових відносин між працівниками (їх представниками), роботодавцями (їх представниками), органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими учасниками цих відносин, що засновані на взаємному врахуванні та узгодженні інтересів сторін (субєктів) при регулюванні трудових і повязаних з ними соціально-економічних відносин, а також при вирішенні трудових спорів. Як правовий інститут соціальний діалог являє собою сукупність правових норм, що визначають поняття, предмет, субєкти, принципи, систему, організаційно-правові форми соціального діалогу, відповідальність його сторін. Ними виступають: працівники та їх представники; роботодавці та їх представники; органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; трудові колективи; спеціалізовані органи соціального діалогу; органи з вирішення трудових спорів; інші субєкти (незалежні посередники, трудові арбітри та ін.). С

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ