Організаційно-правові аспекти природокористування та охорони навколишнього природного середовища - Автореферат

З урахуванням поставленої мети основними задачами дисертаційного дослідження було сформульовано: дослідження правової природи, обумовленості організаційно-правових аспектів природокористування та охорони навколишнього природного середовища історичними, соціальними, економічними та іншими факторами розвитку України і людства в цілому; Обєктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі організаційно-правового забезпечення природокористування та охорони навколишнього природного середовища, практичної діяльності субєктів екологічного управління, реалізації елементів економічного механізму охорони навколишнього природного середовища. Застосування цих методів допомогло автору досягти поставлених цілей та підготувати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання організаційно-управлінських аспектів природокористування та охорони навколишнього природного середовища. Дослідження змісту нормативно-правових актів, що регулюють організаційно-управлінські аспекти природокористування та охорони навколишнього природного середовища у загальній системі правових норм та їх співвідношення із нормативними актами суміжних галузей права здійснювалось за допомогою формально-юридичного методу. дістали подальшого розвитку наукові погляди щодо значення і змісту економічних засобів організації природокористування та охорони навколишнього природного середовища, зроблено висновок про їх організаційно-управлінську природу, обґрунтовано та сформульовано пропозиції щодо доповнення розділу “Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища” Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” такими елементами, як переуступка права на викиди (скиди), екологічний податок на продукт, авансово-компенсаційна система;Розділ 1 “Концептуальні науково-методологічні аспекти управління природокористуванням та охороною навколишнього природного середовища” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню загальнотеоретичних питань екологічного управління, як найважливішої складової процесу організації сталого природокористування та охорони навколишнього природного середовища, встановленню його характерних ознак, розгляду видів екологічного управління та правових проблем, що виникають при їх реалізації. “Теоретичні засади організації природокористування та охорони навколишнього природного середовища” розглянуто філософсько-історичні аспекти взаємодії суспільства і навколишнього природного середовища, досліджено генезу поглядів на цю проблему в працях видатних вчених - філософів, правників, політологів, соціологів тощо. Дослідження філософських та історичних коренів взаємодії суспільства і навколишнього природного середовища доводить, що ефективність правового регулювання цих відносин значною мірою залежить від політичних, економічних і соціальних чинників, а також рівня технологічного розвитку суспільства, що утворює особливу сукупність відносин, обумовлених своєрідністю обєкта правового регулювання. Так, для характеристики діяльності субєктів, які наділені владними повноваженнями, паралельно використовуються терміни “управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища”, “регулювання екологокористування і охорони навколишнього середовища”, “управління у галузі екології”, “управління навколишнім середовищем”, “екологічне управління” тощо. Зокрема, проведене дослідження дозволяє виділити наступні підстави класифікації та види екологічного управління: в залежності від виду і обсягу правомочностей субєктів, що здійснюють управління (державне, громадське, виробниче), за поресурсовою ознакою (земельне, водне, рослинне (лісове), надрове, фауністичне, атмосферно-повітряне, управління обєктами природно-заповідного фонду), за територіальною ознакою (міжнародне, державне, регіональне, місцеве).У висновках викладено основні підсумки дисертаційного дослідження, спрямовані на теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання по створенню сучасного механізму організаційно-правового забезпечення сталого природокористування та охорони навколишнього природного середовища, що базується на співробітництві державних органів і громадян, із перенесенням тягаря розвязання екологічних проблем на субєктів господарювання. Запропоновано авторську аргументацію застосування словосполучення “екологічне управління” як уніфікованого терміна для характеристики діяльності уповноважених субєктів, що ґрунтується на нормах права і спрямована на збереження довкілля в цілому та його окремих компонентів, зменшення техногенного навантаження на нього, забезпечення безпеки населення від негативного впливу навколишнього природного середовища. На основі аналізу різних джерел, в умовах передбаченої систематизації екологічного законодавства, доведено необхідність виділення міжгалузевого інституту екологічного управління в окремий розділ майбутнього Екологічного кодексу України, визначено принципи цього інституту і подано їх авторську характеристику, обґрунтовано поділ функцій екологічного управління на п

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ