Організаційно-правові аспекти державного регулювання нотаріальної діяльності в Україні - Автореферат

Серед чинників, які сприяли прискоренню її проведення, велику роль відіграли прийняття Конституції України, а також вступ України в листопаді 1995 року до Ради Європи і необхідність виконання зобовязань, в тому числі правового характеру, які взяла на себе наша держава. Саме таким має бути основний підхід до реформування системи державного регулювання нотаріальної діяльності як складової становлення бажаної моделі громадянського суспільства. Докорінна зміна економічного базису суспільного життя - поява приватного сектору, розвиток ринкових відносин та як, наслідок значна активізація цивільного обігу й поява приватної нотаріальної діяльності, зумовили процеси оновлення організаційно-правових засад державного впливу на нотаріальну діяльність в цілому, перш за все, появу нового елементу регулювання - приватної нотаріальної діяльності, що висуває на порядок денний питання визначення сутності та меж державного втручання (шляхом переходу від управління до регулювання із обґрунтуванням відповідної концепції) у зазначену сферу суспільних відносин, публічно-правової природи нотаріальної діяльності, удосконалення принципів, функцій, системи субєктів, форм, методів державного регулювання останньої. Мета дослідження - на підставі аналізу наявних наукових, науково-публіцистичних та нормативних джерел, в тому числі і перспективного законодавства, визначити генезис та сучасний стан організаційно-правових засад державного регулювання нотаріальної діяльності в Україні, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в зазначеній сфері та практики його застосування. Наукова новизна полягає у таких результатах: уперше - спираючись на положення теорії адміністративного права, виділено мету, завдання, функції та принципи державного регулювання нотаріальної діяльності; визначено систему субєктів, форм та методів державного регулювання нотаріальною діяльністю та запропоновано їх класифікацію з урахуванням специфіки нотаріальної діяльності;Враховуючи те, що процес формування організаційно-правового механізму державного регулювання нотаріальної діяльності в країнах Західної Європи (класична модель) справило величезний вплив на розвиток цього інституту в країнах єдиної правової системи романо-германського права (civil law), що в майбутньому будуть обєднані до системи так званого “латинського” нотаріату (на основні принципи побудови якого орієнтується і наша країна), в дисертації детально проаналізовано як спільні риси, так і певні особливості розвитку організації та функціонування нотаріальних органів на прикладі Італії, Франції та Німеччини. У другому підрозділі “Публічно-правова природа нотаріальної діяльності: еволюція змісту” розглядається проблема визначення правової природи нотаріальної діяльності взагалі, та приватної нотаріальної діяльності зокрема, як відносно нового обєкта державного регулювання, за декількома напрямками - на підставі аналізу чинного нормативного визначення, положень перспективного законодавства та існуючих в літературі наукових поглядів щодо функцій, завдань, сутності інституту нотаріату й нотаріальної діяльності. Сутність та функціональне призначення нотаріальної діяльності не відрізняється від організаційно-правової форми її здійснення - приватної чи державної, виходячи з цього у дисертації сформульовані положення щодо публічно-правової природи нотаріальної діяльності, яка полягає в тому, що захищаючи субєктивні права і законні інтереси фізичних і юридичних осіб, фіксуючи і посвідчуючи безспірні права осіб, нотаріат сприяє створенню ефективних умов для розпорядження власністю та її охорони, та наданню субєктивним правам публічної сили (офіційного визнання від імені держави), з одного боку, та з іншого, здійснює делеговану від держави функцію контролю в сфері цивільного обігу. Узагальнення поглядів, що сформувалися в науці відносно співвідношення державного управління та державного регулювання, дозволили запропонувати наступну класифікацію основних концепцій: 1) державне регулювання є більш широким поняттям, ніж державне управління; 2) державне регулювання є різновидом державного управління; 3) державне регулювання виступає функцією державного управління; 4) державне регулювання та державне управління розглядаються як тотожні за своїм значенням та сутністю, відрізняючись лише ступенем впливу на керовані субєкти; 5) можливий розгляд державного регулювання під різними кутами зору, наприклад як функції державного управління, як методу, як його різновид тощо. Виходячи із розуміння державного управління та державного регулювання як суті одного й того ж явища - процесу впорядковуючого цілеспрямованого впливу на будь-які суспільні відносини, у підрозділі висвітлені основні положення доктрини адміністративного права та теорії управління щодо принципів, мети, завдань та функцій державного регулювання, спираючись на які й виділено специфіку зазначених елементів державного регулювання нотаріальною діяльністю, запропоноване власне визначення державного регулювання нотаріальної діяльності та й

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ