Організаційно-педагогічні умови активізації процесу самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету - Автореферат

Одним із важливих шляхів вирішення названої проблеми виступає активізація самовиховання студентів - тієї соціальної категорії та вікової групи, у якої внаслідок її психологічних та соціальних особливостей найбільш активно виявляється потреба самоствердженні, самореалізації, але яка не завжди цілеспрямовано здійснює ці процеси. Аналіз існуючих наукових підходів до самовиховання студентів у практичній діяльності університетів дозволив виявити ряд суттєвих протиріч між: соціальним завданням щодо формування особистості, зорієнтованої на сталий саморозвиток і самовдосконалення, і стихійним характером самовиховання студентів; потребою студентів в особистісно-професійному самоствердженні, самореалізації та низьким рівнем їх самовиховної активності; усвідомленням викладачами університету необхідності в активізації самовиховання студентів і невизначеністю організаційно-педагогічних умов цього процесу. Зважаючи на актуальність і недостатню розробленість визначеної проблеми з позицій сучасного стану вітчизняної педагогіки, темою нашого дисертаційного дослідження обрано: “Організаційно-педагогічні умови активізації процесу самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету”. Гіпотезу дослідження склало припущення про те, що активізації процесу самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету сприятиме реалізація таких організаційно-педагогічних умов: · розширення ціннісно-мотиваційного поля студента шляхом актуалізації цінностей самовиховання засобами виховного простору гуманітарного факультету університету; Застосування емпіричних методів дослідження (анкетування та тестування студентів, дослідження їх ціннісних орієнтацій (методика М.Рокича) та рівня субєктивного контролю (методика Дж.Роттера), бесіди з викладачами та студентами університету, спостереження за діями викладачів і студентів під час навчально-виховного процесу, вивчення творчих робіт студентів) та комплексних експериментальних методів (констатувальний та формувальний експерименти) уможливили визначення рівнів розвитку самовиховної активності студентів університету, розробку методики активізації самовиховання студентів.У першому розділі “Психолого-педагогічні засади самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету” здійснено історико-логічний аналіз самовиховання як психолого-педагогічної проблеми, розкрито його зміст і структуру, висвітлено історичні та сучасні підходи до самовиховання особистості; розкрито сутність активізації процесу самовиховання студентів та особливості її здійснення на гуманітарних факультетах університету. У другому розділі “Стан самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету в умовах європейської інтеграції вітчизняної освіти” проаналізовано існуючі в університетській освіті підходи до самовиховання студентів гуманітарних факультетів та встановлено причини виявлених протиріч; визначено критерії, показники та рівні самовиховної активності студентів та здійснено діагностику її сформованості; обґрунтовано організаційно-педагогічні умови та на їх основі створено модель активізації процесу самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету. До факторів зовнішнього впливу нами віднесені: цивілізаційні процеси, що впливають на трансформацію вищої освіти; освітня політика держави, спрямована на виховання свідомого громадянина, здатного до самовиховання; спрямування виховної діяльності університету; урахування специфіки підготовки фахівців на гуманітарних факультетах; науково-методичне забезпечення виховної роботи зі студентами в межах викладання педагогічних дисциплін; гуманізація та демократизація стосунків у педагогічному процесі та переведення їх у площину субєкт-субєктних відносин; цілеспрямований вплив діяльності органів студентського самоврядування. Високий рівень сформованості мотиваційної сфери спостерігається у студентів, які чітко усвідомлюють пріоритети й цілі власного життя; свідомо організовують власну життєдіяльність; мають широке коло життєвих інтересів; систематично читають навчальну, наукову, художню літературу; ведуть активну суспільну діяльність як у межах університету, так і поза ними; мають авторитет серед студентів у групі. самовиховна активність студент Сутність методики полягає в цілеспрямованому розвитку самовиховної активності студентів на основі створення необхідних і достатніх організаційно-педагогічних умов: розширення ціннісно-мотиваційного поля студента шляхом актуалізації цінностей самовиховання засобами виховного простору; збагачення змісту виховної роботи викладача педагогічних дисциплін ідеями та концепціями розвитку особистості, технологіями самовдосконалення та життєтворчості; запровадження інтерактивно-рефлексивних форм та методів самовиховання студентів у ході викладання спецкурсу “Основи самовиховання студента університету”; формування досвіду самовиховної діяльності студентів шляхом створення особистісно-професійних автопортретів, щоденників самовдосконалення, програм життєтворчості.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ