Організаційно-інституційні засади сталого просторового розвитку регіону: теорія, методологія, механізми - Автореферат

Її проект постійно доповнюється відповідними механізмами й технологіями реалізації, що задекларовано в Містобудівельній Хартії Співдружності Незалежних Держав (Женева, 1997 р.), “Перспективах Європейського просторового розвитку” (Потсдам, 1999 р.) та “Керівних принципах сталого просторового розвитку Європейського континенту” (Ганновер, 2000 р.). Виходячи з того, що Україна має унікальне стратегічне положення, її національні інтереси у сфері досягнення перспектив сталого просторового розвитку є визначальними. Курс України на інноваційну модель економічного зростання передбачає необхідність здійснення наукового обґрунтування проблем сталого просторового розвитку регіонів. Проте слід звернути увагу на недостатню дієвість в сучасних умовах ідеології сталого просторового розвитку в Україні, про що засвідчують міжрегіональні диспропорції. Це обумовлює потребу конструювання системи переходу до сталого просторового розвитку регіонів, втілення в життя якої можливе на основі розробки та реалізації наукових підвалин управління даним процесом.В першому розділі роботи “Теоретичні основи сталого просторового розвитку” розкрито суть та значення сталого розвитку у просторовому вимірі, висвітлено еволюцію теорії сталого просторового розвитку, виявлено динаміку та фактори сталого розвитку просторових систем, окреслено інтеграційні процеси цього розвитку та зарубіжний досвід з питань його забезпечення. В звязку з цим на основі міждисциплінарного підходу внесено певний вклад в удосконалення та формування нового понятійно-термінологічного апарату теорії сталого просторового розвитку регіону (так, зокрема, розглянуто зміст понять “сталий просторовий розвиток”, “простір життєдіяльності”, “регіональний простір”). Поняття “сталого просторового розвитку” пропонується розглядати як динамічний процес забезпечення ефективної ієрархічної взаємодії та зміни концентрації функцій соціальних, економічних, екологічних, інноваційних, інформаційних елементів (підсистем) простору життєдіяльності людей для повного та доступного для всіх верств нинішнього та майбутнього поколінь людей задоволення їхніх різноманітних потреб в межах певного формату простору, до різновидів якого можна віднести локальний, мікро-, мезо-, макрорегіональний простори. У другому розділі роботи “Методологічні аспекти управління сталим розвитком просторових систем” окреслено критерії сталого просторового розвитку регіону, розроблено концептуальні засади управління цим процесом, особливості формування опорного каркасу просторових систем та просторового планування, запропоновано методологію проектного управління сталим просторовим розвитком. Критерії сталого просторового розвитку регіону представлені системою показників, які складаються з двох блоків: показників просторового розвитку, що діляться на дві групи - екстенсивного та інтенсивного розвитку, та показників просторового розвитку, які засвідчують, що цей розвиток є сталим.Основним науковим результатом дисертаційного дослідження є формування нового напрямку в науці розвитку продуктивних сил і регіональної економіки, в основі якого - розробка теоретико-методологічних засад і механізмів організаційного та інституційного забезпечення сталого просторового розвитку регіону в умовах євроінтеграції, що базується на міждисциплінарному підході. Огляд робіт, присвячених дослідженню питань щодо забезпечення сталого просторового розвитку регіону дає підстави стверджувати, що теоретична основа даних цих процесів в Україні знаходиться лише на стадії становлення. Тому виникає необхідність у визначенні сутності та значення сталого просторового розвитку; дослідженні еволюції теорії, динаміки та факторів сталого розвитку просторових систем; виявленні інтеграційних процесів та узагальненні зарубіжного досвіду сталого просторового розвитку. Доповнено зміст поняття просторової системи з позиції розкриття обєкта дослідження процесів сталого просторового розвитку регіону; визначено динамічність як узагальнену властивість цього розвитку та фактори, що впливають на нього. Дослідження якості життя населення в регіонах України як узагальнюючого критерію їх сталого просторового розвитку дозволило встановити проблемні регіони та довести недостатню дієвість концепції сталого розвитку в сучасних умовах і необхідність розробки та реалізації науково обґрунтованої моделі управління сталим просторовим розвитком як важливого напряму регіональної політики.

Основний зміст дисертації