Концепція організаційно-господарських правовідносин як складової механізму регулювання господарської діяльності. Правовідносини, пов’язані з утворенням і легалізацією суб’єктів господарювання, із здійсненням контролю за державним та комунальним майном.
Здійснення безпосереднього регулятивного та управлінського впливу на діяльність субєктів господарювання втілюється у конкретних, реальних організаційно-господарських відносинах, що складаються між названими субєктами та органами державної влади, місцевого самоврядування, іншими субєктами організаційно-господарських повноважень. Місце, яке займають організаційно-господарські правовідносини в механізмі правового регулювання господарської діяльності, обумовлює практичне значення дослідження їх як категорії господарського права. зясування змісту та уточнення співвідношення понять управління господарською діяльністю, її організації, які лежать в основі легального визначення організаційно-господарських відносин, а також тісно повязаного з ними поняття регулювання такої діяльності; Предметом дослідження виступають організаційно-господарські правовідносини як один з основних видів господарських правовідносин, організаційна складова механізму правового регулювання господарської діяльності. обґрунтовано, що легальне поняття субєктів організаційно-господарських повноважень охоплює органи державної влади та місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією щодо субєктів господарювання, громадян, громадські обєднання та організації, їх органи, інші недержавні структури, які є засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, а також обєднання підприємств різних видів, національні та державні акціонерні компанії, які поєднують у собі ознаки субєктів господарювання і субєктів організаційно-господарських повноважень;Запропоновано закріпити в ГК України поняття господарського управління як діяльності, цілеспрямованої на організацію та створення умов ефективного господарювання у відповідності до вимог суспільного господарського порядку, що здійснюється на всіх рівнях національної економічної системи органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією, а також громадянами, громадськими та іншими організаціями, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. 3 ГК України субєктний склад організаційно-господарських відносин, охарактеризовано окремі види субєктів господарювання та субєктів організаційно-господарських повноважень як учасників організаційно-господарських правовідносин. 24) обґрунтовано висновок, що під поняттям субєкта організаційно-господарських повноважень у ГК розуміються в узагальненому вигляді дві групи субєктів: по-перше, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією щодо субєктів господарювання, і, по-друге, громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Підкреслено, що не може вважатися субєктом організаційно-господарських повноважень орган державної влади або місцевого самоврядування, який безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо субєктів господарювання (зокрема, Верховна Рада, Президент України), і саме у цьому полягає різниця між поняттям органу керівництва економікою, яке склалося в теорії господарського права, і сучасною законодавчою категорією субєкта організаційно-господарських повноважень. Сформовано перелік підстав виникнення, зміни і припинення організаційно-господарських правовідносин, до якого включено: безпосередньо закон або інший нормативно-правовий акт, акт управління господарською діяльністю, господарський договір чи інша угода, порушення вимог закону, створення обєктів інтелектуальної власності, заява чи звернення субєкта господарювання до субєкта організаційно-господарських повноважень, інші дії або події, з якими закон повязує настання правових наслідків у сфері організації господарювання.Дисертація містить наукові положення та науково обґрунтовані результати у галузі теорії господарського права, що розвязують важливу наукову та прикладну проблему розробки концепції організаційно-господарських правовідносин - центральної ланки організаційної складової механізму правового регулювання господарської діяльності, спрямованої на вдосконалення управління господарською діяльністю, її організації та регулювання, забезпечення правового господарського порядку. У ГК України доцільно закріпити поняття господарського управління як діяльності, цілеспрямованої на організацію та створення умов ефективного господарювання у відповідності до вимог суспільного господарського порядку, що здійснюється на всіх рівнях національної економічної системи органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією, а також громадянами, громадськими та іншими організаціями, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
