Організаційно-економічний механізм управління трудовими ресурсами в регіоні - Автореферат

Теоретико-методологічна та практична значимість вирішення задач із формування сучасного організаційно-економічного механізму ефективного використання трудових ресурсів обумовили актуальність обраної теми, мету, задачі та головні напрямки дослідження. Для досягнення мети дослідження поставлені та вирішені наступні задачі: визначено тенденції та закономірності розвитку методологічних підходів формування системи ефективного управління трудовими ресурсами; обгрунтовано методологічний підхід формування концептуальних напрямів побудови організаційно-економічного механізму управління трудовими ресурсами та сформульовано принципи формування механізму оцінки ефективності їх використання; В роботі використано метод наукового абстрагування та системного підходу при дослідженні категорії “трудові ресурси” для обгрунтування соціально-орієнтованої концепції ефективного використання трудового потенціалу, формування ефективного організаційно-економічного механізму управління трудовими ресурсами в регіоні; класифікаційно-аналітичний метод при класифікації чинників, що визначають оцінку використання трудових ресурсів; методи статистики (групування, динамічних порівнянь, табличні, графічні, рейтингу) при дослідженні стану формування трудових ресурсів; специфічний метод інтенсивного аналізу для оцінки ефективності використання трудових ресурсів; порівняльно-описовий метод із метою класифікації регіонів за ефективністю використання трудових ресурсів. вдосконалено: науково обґрунтовано організаційно-економічний механізм управління трудовими ресурсами в регіоні як систему інституційних елементів, що мають ієрархічний рівень взаємодії, та сукупності інструментів, методів і важелів, які дозволяють оптимізувати цикл реалізації трудового потенціалу та підвищити ефективність управління трудовими ресурсами, систему оцінки ефективності використання трудових ресурсів, що дозволяє виявити на момент дослідження резерв нереалізованої трудової активності працездатного населення; запропоновано методику оцінки та ранжування регіонів, що дозволяє сформувати визначальні напрямки та міру державного втручання в розвиток трудових ресурсів;У першому розділі “Методологічні основи управління трудовими ресурсами” виявлено тенденції формування проблеми управління трудовими ресурсами, яка завжди була актуальною в практиці виробничих відносин та в економічній науці. Вдосконалення управління трудовими ресурсами як генератора висококваліфікованих кадрів і інформації є ядром безперервного і цілеспрямованого процесу пошуку, підготовки і реалізації нововведень, які забезпечать підвищення ефективності функціонування суспільного виробництва, використання трудових ресурсів, стабілізацію рівня життя населення. економічний трудовий україна Оптимізація мобільності трудових ресурсів, оптимальний перерозподіл по галузях економіки, комплексне регулювання та ефективне використання трудових ресурсів і їх потенціалу - стратегічні задачі управління трудовими ресурсами, реалізація якого забезпечується за допомогою організаційно-економічного механізму управління трудовими ресурсами, а не ринку праці, як стверджували неокласики. Формування концепції управління трудовими ресурсами в регіоні не має сенсу без проведення дослідження стану ринку праці, яке доцільно проводити на підставі застосовування методичного інструментарію інтенсивного аналізу ринку праці. З метою проведення дослідження були визначені чинники інтенсивного аналізу ринку праці: чисельність економічно активного населення регіону, коефіцієнти інтенсивності зайнятості та безробіття в регіоні, коефіцієнти соціально-економічного руху населення в регіоні, коефіцієнти ефективності зайнятості населення в регіоні.Результати дослідження є підставою для наступних висновків: У дисертаційній роботі визначено тенденції та закономірності розвитку методологічних підходів формування системи ефективного управління трудовими ресурсами. Отже, на думку автора, необхідно розглядати фази циклу реалізації трудового потенціалу в життєвому циклі населення країни (етносу), в межах якого формується трудовий потенціал та трудова активність населення. Проведено систему оцінки ефективності використання трудових ресурсів, запропоновано методику удосконалення оцінки ефективності використання трудових ресурсів та ранжування регіонів, що дозволяє сформувати визначальні напрямки та міру державного втручання в розвиток трудових ресурсів, сформувати оптимізаційні міжгалузеві та міжрайонні моделі соціально-економічного розвитку регіону, що фундаменталізують формування концепції управління трудовими ресурсами в регіоні. На підставі врахування нових соціально-економічних та науково-технологічних параметрів ХХІ століття та циклу реалізації трудового потенціалу в роботі пропонується агрегована модель відтворення трудових ресурсів на основі базової моделі з двома додатковими фазами трансформації трудових ресурсів, котрі раніше не були засвідчені класичною базовою моделлю розвитку трудових ресурсів, але проявляються за сучасних умов, а саме: фаза вторинно

Основний зміст роботи