Організаційно-економічний механізм управління продуктивністю праці на вугільних підприємствах - Автореферат

До них, насамперед, відносяться: застосування оптимальної технічної і амортизаційної політики; впровадження тих чи інших режимів праці і відпочинку трудящих; рівень організації праці і виробництва, що формує коефіцієнт структури штату; розміри фінансування соціальних мір і заходів; упровадження науково-технічних розробок; підвищення мотивації до праці. Дисертаційну роботу виконано в Донецькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України відповідно до планів науково-дослідних робіт за темами: “Розробка економічного механізму та конкретних рекомендацій щодо забезпечення зростання ефективності роботи шахт” (номер держреєстрації 01910013518, 1991-1996 рр.), у рамках якої автором визначено стан продуктивності праці, відтворення основних фондів, втрати часу з різних причин на вугільних підприємствах, соціальне становище гірників, виявлено можливі напрями підвищення продуктивності праці; “Теоретичне та методичне забезпечення переходу бухгалтерського обліку господарської діяльності на національні та міжнародні стандарти” (М-2-99, 1999-2002 рр.), при виконанні якої автором поновлено статистичні дані, здійснено критичний аналіз основних методів оцінки продуктивності праці та її вимірювання, підготовлено науково-практичні рекомендації з розрахунку та використання оціночних показників, розроблено організаційно-економічний механізм управління продуктивністю праці на вугільних підприємствах. Метою дисертаційної роботи є подальший розвиток і обґрунтування теоретичних положень і підходів у розробці методичного інструментарію щодо виявлення внутрішніх резервів зростання продуктивності праці, а також у створенні організаційно-економічного механізму управління продуктивністю на основі виявлення причинно-наслідкових звязків, які утворюються в процесі формування цього показника. Процес обґрунтування теоретичних положень засновувався на якісному аналізі та синтезі (при визначенні ролі продуктивності праці у підвищенні ефективності виробництва; уточненні основних категорій теорії продуктивності праці як обєкта управління; уточненні й доопрацюванні класифікації факторів, які є складовою частиною механізму управління і впливають на продуктивність праці), економіко-математичних методах (при виявленні закономірностей впливу на продуктивність праці досліджуваних факторів, на підставі яких формується організаційно-економічний механізм управління), системному підході та формальній логіці (при формуванні структури організаційно-економічного механізму управління продуктивністю праці), які дозволили забезпечити вірогідність і обґрунтованість одержаних результатів досліджень. визначено основні важелі щодо реалізації механізму управління продуктивністю праці на сучасному етапі, які полягають у впровадженні раціональних режимів праці, застосуванні способу повного відтворення техніки, оптимальної амортизаційної політики, підвищенні концентрації виробництва. удосконалено: поняття “продуктивність праці” на основі обґрунтування необхідності врахування зміни додаткового продукту стосовно норми прибутку.Неоднакові тлумачення понять продуктивної сили праці й продуктивності праці призвели до різних точок зору в оцінці їхнього співвідношення, що не сприяло виробленню ефективних підходів у виявленні й оцінці внутрішніх резервів її зростання. З іншого боку, знижується надійність техніки, що призводить до зростання її аварійності і зменшення обсягів виробництва, збільшення чисельності ремонтників і падіння продуктивності праці. Вплив цього фактора позначається на фізіологічному стані трудових ресурсів, травматизмі, захворюваності, невиходах через різні причини, що в остаточному підсумку призводить до відволікання робітників від процесу виробництва і до зниження продуктивності праці. Викладене дає підставу стверджувати, що основними напрямами зростання продуктивності праці є: науково-технічний прогрес, перехід до способу повного відтворення техніки, вибір оптимальної амортизаційної політики, ефективного режиму праці й відпочинку трудящих, збільшення соціального фінансування до оптимальних параметрів. Усі перелічені закономірності вказують на великий діапазон коливань чисельності працівників підприємства під впливом цих факторів, що створює умови для формування організаційно-економічного механізму управління продуктивністю праці.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення задач щодо виявлення внутрішніх резервів зростання продуктивності праці та управління ними в межах розробленого організаційно-економічного механізму. Визначається продуктивність праці як загальна величина сукупного продукту в розрахунку на одного працівника, який складається з необхідного і додаткового продукту, скорегованого на його відхилення від норми прибутку. Виявлено відсутність серед задіяних факторів, які впливають на продуктивність праці, найважливіших на сучасному етапі розвитку економіки, а саме: вибір і обґрунтування ефективного способу відтворення основних засобів і амортизаційної політики, достатність цілеспрямо

2. Основний зміст дисертаційної роботи