Організаційно-економічний механізм розвитку місцевого самоврядування - Автореферат

Відновлення та розбудова на демократичних засадах української державності обєктивно зумовили пошук такої системи організації влади на місцях, яка б, з одного боку, відповідала національним традиціям, а з іншого - сучасним світовим вимогам, була б спрямована на забезпечення прав і свобод людини, задоволення її потреб, підвищення ефективності надання послуг населенню, зростання його добробуту. Становлення і розвиток місцевого самоврядування в Україні суттєво гальмується впливом значної кількості обєктивних і субєктивних чинників політичного, правового, економічного та психологічного характеру. Вирішення проблем становлення та розвитку місцевого самоврядування знайшли відображення в роботах як закордонних, так і вітчизняних дослідників. Більш детально питання функціонування та розвитку місцевого самоврядування розглядаються у працях В. Дисертація виконана в межах Комплексного наукового проекту "Державне управління та місцеве самоврядування" Національної академії державного управління при Президентові України і є частиною науково-дослідних робіт кафедри державного управління та менеджменту Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управляння при Президентові України "Адміністративне реформування на рівні територіальних органів влади" (номер державної реєстрації 0100U001209) та "Розробка методики підвищення ефективності діяльності місцевих державних адміністрацій" (номер державної реєстрації 0103U000848), в яких автор брав участь як співвиконавець.Перший розділ - "Наукові засади функціонування системи місцевого самоврядування" - містить теоретичне обґрунтування завдань розвитку системи місцевого самоврядування, визначення складових організаційно-економічного механізму її функціонування та принципів, на яких базується діяльність органів місцевого самоврядування. На підставі узагальнення надбань різних наукових шкіл, що займалися протягом останніх двох століть проблемами розвитку системи місцевого самоврядування, а також науковий ідей сучасних фахівців стосовно вдосконалення нормативно-правової бази України з даного питання, в роботі уточнюється поняття "місцеве самоврядування", в основу якого покладається дія, а не право чи інші можливості, відтак, місцеве самоврядування визначається як система реалізації права населення адміністративно-територіальних одиниць самостійно, безпосередньо або через представницькі органи вирішувати питання життєдіяльності громади, повноваження з яких передані державою у законодавчому порядку (або не віднесені до компетенції держави), та забезпечені організаційними і фінансовими гарантіями. У дисертаційному дослідженні співставляються принципи, закріплені в Європейській хартії місцевого самоврядування, Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні"; докладно проаналізовано сутність загальних і специфічних принципів (народовладдя, законності, гласності, колегіальності, виборності, правової, організаційної та матеріально-фінансової автономії, поєднання місцевих і державних інтересів тощо); досліджено переваги та недоліки форм реалізації принципу організаційної автономії ("сильна рада - слабкий мер", "сильний мер - слабка рада"); визначено особливості централізованої, децентралізованої та змішаної моделі організації самоврядування у великих містах (Парижі, Лондоні, Берліні, Москві). Узагальнення існуючих у науковій літературі підходів до визначення поняття "механізм функціонування та розвитку організації або системи", його переосмислення у звязку зі змінами в структурній організації місцевого самоврядування дозволило зробити висновок, що організаційну складову механізму функціонування системи місцевого самоврядування доцільно розглядати як складну конструкцію із взаємоповязаними механізмами діяльності субєктів самоврядування (територіальна громада, представницький та виконавчий органи), що мають різні цілі, структуру, повноваження, принципи, форми та методи діяльності, кадрове забезпечення (табл.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ