Організаційно-економічний механізм регулювання інноваційної діяльності в промисловості України - Автореферат

Забезпечення конкурентоспроможності як окремих субєктів господарювання, так і національної економіки в цілому та їх інтеграцію у світове співтовариство можна досягти лише при умові активізації інноваційної діяльності. Позитивно оцінюючи наукові результати дослідження проблеми управління інноваційними процесами, слід одночасно відзначити, що багато питань організаційного, правового, фінансового, інформаційного забезпечення та економічного стимулювання інноваційної діяльності ще не розвязані. Обраний напрямок дисертаційної роботи узгоджується з Концепціями науково-технологічного та інноваційного розвитку України та промислової державної політики України, Програмою структурної перебудови економіки України на 2002 - 2015 роки та Законом України "Про інноваційну діяльність". Дослідження повязано з планом НДР Науково-дослідного економічного інституту (НДЕІ) Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України по темах: "Аналіз та прогноз розвитку ринку промислової продукції та її конкурентоспроможності" (том "Машинобудування та металообробка") (№0100U006053) та "Дослідження тенденцій ринків промислової продукції та прогноз їх розвитку" (№0101U004907). Мета дослідження полягає в розробці теоретичних, методичних та практичних питань щодо вдосконалення державного регулювання інноваційною діяльністю, що сприятиме впровадженню інноваційної моделі та забезпеченню сталого економічного розвитку національної економіки.Серед теоретичних питань економічного регулювання інноваційної діяльності важливе місце відводиться принципам прискорення розвитку промислового виробництва України. Підприємець, впроваджуючи інновацію, одночасно стає тимчасовим монополістом на її використання, захищеним комерційною таємницею або патентом, що забезпечує йому отримання надлишкового прибутку і конкурентні переваги аж до завершення її дифузії. Дослідження сутності, закономірностей та суперечностей НТП, інноваційної діяльності підводить до обґрунтування необхідності їх державного регулювання, яке доповнює дію ринкових регуляторів, попиту і пропозиції, конкуренції, мотиваційних механізмів у сфері науки і техніки, що є передумовою розвитку сучасних інновацій та економічного росту. Інноваційна діяльність займає чільне місце в прискоренні розвитку промисловості. В другому розділі “Стан законодавчої та науково-технічної бази інноваційної діяльності в промисловості України” проаналізовано законодавче та нормативно-правове забезпечення переходу промисловості України на інноваційну модель розвитку.В дисертації викладені теоретичні основи організаційно-економічного механізму регулювання інноваційної діяльності в промисловості України, проведено аналіз нормативно-правового забезпечення, зрушення в кадровому складі та матеріально-технічній базі, обсяги фінансування та витрат, обсяги впровадження інновацій та шляхи вдосконалення економічного стимулювання фінансової підтримки та податкового регулювання інноваційної діяльності, що дало змогу зробити наступні висновки. Дослідження сутності та закономірностей інноваційної діяльності підводить до висновку, що вона може бути ефективною, якщо буде задіяно такий важливий фактор як державне регулювання, яке доповнює дію ринкових регуляторів (попиту і пропозиції, конкуренції, мотиваційних механізмів) у сфері розвитку науки і техніки, оскільки воно являється фундаментом сучасних інновацій. Формою створення економічно вигідних умов для участі наукових організацій та підприємств в розробці принципово нових технологій, техніки та матеріалів є державне замовлення та державна контрактна система, так як вони забезпечуються фінансами і матеріально-технічними засобами, а головне - передбачається гарантований збут продукції. Серед заходів підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю важливе місце займає розробка законодавчих актів і нормативних документів. І тільки поява Закону України “Про інноваційну діяльність” покликана вирішити більшість зазначених проблем.

Основний зміст дисертації