Організаційно-економічний механізм державного регулювання агропромислового виробництва в Україні - Автореферат

Без постійної активної регулюючої функції держави, її владних структур неможливо вирішувати завдання соціально-економічного характеру, здійснення демократичного державотворення, входження країни в цивілізоване світове співтовариство. Тільки держава як політична система може здійснювати економічні реформи у суспільному виробництві, законодавчо забезпечувати економічну свободу всім субєктам господарювання, створювати механізми надійного захисту товаровиробників від стихійного впливу ринку. В останні роки в Україні розробкою проблеми державної підтримки сільськогосподарського виробництва займався ряд відомих вчених економістів-аграрників: Андрійчук В.Г., Гайдуцький П.І., Демяненко М.Я., Кандиба А.М., Крисальний О.В., Лукінов І.І., Малік М.Й., Месель-Веселяк В.Я., Пасхавер Б.Й., Панасюк Б.Я., Полозенко Д.В., Саблук П.Т., Шпичак О.М., Юрчишин В.В. та інші. Проте в умовах глибокого реформування колективних сільськогосподарських підприємств та трансформування їх на засадах приватної власності назріла нагальна потреба у здійсненні комплексного підходу до вирішення проблеми державної підтримки та державного регулювання агропромислового виробництва. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у здійсненні аналізу сучасного стану та вивченні форм і методів державної підтримки і державного регулювання розвитку сільськогосподарського виробництва в умовах аграрної реформи, обгрунтуванні напрямів та принципів державного регулювання виробничої діяльності аграрного сектора при переході до ринкової економіки, удосконаленні організаційного й економічного механізмів державної підтримки розвитку агропромислового виробництва в постреформований період.У першому розділі “Роль і функції держави у формуванні ринкової економіки” досліджуються соціально-економічна сутність державної аграрної політики в перехідний період, основний зміст та напрями здійснення аграрної реформи, аналізуються форми і методи державної підтримки, дається характеристика нинішньої правової бази державного регулювання ринкової економіки. Державна аграрна політика на сучасному етапі розбудови суверенної незалежної України спрямовується насамперед на гарантування продовольчої безпеки країни, освоєння ринкової економіки, створення умов для виробництва конкурентоспроможної продукції, формування сприятливого життєвого середовища на селі. Необгрунтоване зниження державної участі у створенні та функціонуванні ринкового середовища, послаблення державних організаційно-контрольних функцій у постачанні агропромисловому виробництву матеріально-технічних ресурсів призвело до різкого зниження його ефективності, поступового витіснення власного товаровиробника з внутрішнього і зовнішнього ринків продовольства, створення соціальної напруги на селі. Особливого значення набуває орієнтування державної інвестиційної політики на відновлення та розвиток ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва і харчової промисловості, а також посилення участі державних органів у розвитку інтеграційних процесів у виробництві та промисловій переробці сільськогосподарської продукції. Визначальне місце належить державі у розвитку науково-технічного прогресу, формуванні та здійсненні науково-технічної політики в агропромисловій сфері, організації наукового, інформаційного та кадрового забезпечення всіх галузей агропромислового комплексу.Державна аграрна політика незалежної суверенної держави Україна спрямовується на сучасному етапі насамперед на гарантування продовольчої безпеки країни, освоєння ринкової економіки, створення умов для конкурентоспроможного виробництва сільськогосподарської продукції, формування сприятливого життєвого середовища на селі. В її основу покладено вирішення корінних соціально-економічних проблем - земельних і майнових відносин, подолання відчуження трудівників села від землі, засобів виробництва та результатів праці. Внаслідок некомплексного підходу до здійснення глобальних соціально-економічних перетворень в агропромисловому комплексі, порушення міжгалузевого еквівалентного обміну, посилення диспаритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію в Україні набули стійкої тенденції спад агропромислового виробництва, зменшення обсягів споживання основних продуктів харчування населенням. Допущене необгрунтоване зниження державної участі у створенні та функціонуванні ринкового середовища, послаблення державних організаційно-контрольних функцій у постачанні агропромисловому виробництву матеріально-технічних ресурсів призвели до зменшення його ефективності, поступового витіснення власного товаровиробника з внутрішнього і зовнішнього ринків продовольства, створення соціальної напруги на селі. В умовах переходу до ринкової економіки основними напрямами і функціями державних органів щодо державної підтримки та державного регулювання розвитку агропромислового виробництва на ринкових засадах слід вважати: створення законодавчого поля та забезпечення поєднання державного регулювання розвитку АПК з економічною свободою підприємницької діяльності, здійснення соціа

Основний зміст дисертації