Організаційно-економічне відтворення родючості ґрунтів сільськогосподарських підприємств - Автореферат

Ринковий розвиток земельних відносин, що відбуваються в процесі аграрної реформи в Україні спрямований не лише на зміну форм власності і господарювання на землі, а й на більш раціональне використання земельних ресурсів, збереження родючості ґрунтів і забезпечення належної хорони земель. Важливість відтворення гумусу в ґрунтах щорічні втрати якого за даними ННЦ "Інституту землеробства" НААН України в середньому складають 600-700 кг/га обумовлюється специфічністю землі, яка з одного боку є природним ресурсом і середовищем існування людського суспільства, а з іншого - основним засобом виробництва у сільському господарстві, центральним стрижнем у побудові соціально-економічних відносин на селі, а також основою для забезпечення продовольчої безпеки держави. Крім того надмірна розораність сільськогосподарських угідь нашої держави - 78,5 %, а в деяких адміністративних областях понад 85 % (для порівняння в Польщі - 40 %, Чехії - 37,2 %, у США - 20,0 %) та значні території які дефляційно небезпечні (19,1 млн.га), зазнають водної ерозії (13,1 млн.га), мають підвищену кислотність (10,7 млн.га) радіаційно забруднені Чорнобильською аварією (8,4 млн.га) засолені і солонцюваті та інше обумовлюють необхідність дбайливого ставлення до землі - збереження її природних властивостей. Однак, незважаючи на значні теоретичні і практичні напрацювання та велику кількість досліджень раціонального використання земельних угідь у сільському господарстві проблема збереження родючості ґрунтів і забезпечення належної охорони земель потребує більш ґрунтовного розкриття. Зокрема існує нагальна потреба розвитку національної аграрної економічної науки і практики ринкових земельних відносин через опрацювання концепції землі як основного засобу аграрного виробництва, узагальнення методологічних засад збереження родючості ґрунтів, відпрацювання економічної оцінки втраченої вигоди від нераціонального землекористування, охорони якості землі та екології землекористування.У першому розділі „Відтворення родючості ґрунтів як обєкт економічних досліджень у сільському господарстві" розглянуто питання методологічних основ збереження родючості ґрунтів в аграрному секторі економіки, нормативно правове регулювання земельних відносин в сільському господарстві. З набуттям ділянок землі статусу товару важливого значення в системі ринкової економіки набувають відносини людей до природи, зокрема з приводу залучення землі, як специфічного природного ресурсу до суспільного виробництва, формування їх реального власника, з його відповідальністю за ефективне використання земельних ділянок. Суттю економічної форми реалізації власності на землю є земельна рента - частина додаткового продукту, створюваного землекористувачами в процесі підприємницької діяльності на землі, що передається землевласнику. Щодо поняття „землекористування", за нашими дослідженнями, вчені часто обмежуються тільки одним підходом у його тлумаченні - як поєднання слів „земля" і „користування" з відповідним смисловим навантаженням. Виходячи з таких міркувань під землекористуванням пропонується розуміти комплексну систему господарського та іншого використання землі що склалась у країні під дією обєктивних чинників або запроваджена державою з метою отримання найвищої користі, найвищого економічного ефекту від землі при умові дотримання вимог її раціонального використання, охорони й поліпшення.З розвитком суспільства земля поступово перетворюється з виключно природного ресурсу (природного дару) до економічної категорії у вигляді основного засобу і предмету праці у сільському господарстві. З виникненням приватної власності важливого значення набуває земельна рента - частина додаткового продукту, створюваного землекористувачами в процесі підприємницької діяльності на землі, що передається землевласнику. Землекористування у сільському господарстві є соціально-економічним явищем, під яким слід розуміти комплексну систему господарського та іншого використання землі, що склалась у країні під дією обєктивних чинників або запроваджена державою з метою отримання найвищої користі, найвищого економічного ефекту від землі при умові дотримання вимог її раціонального використання, охорони й поліпшення. Нормативна використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель, введення вартості землі в економічний оборот. Формування земельного законодавства в Україні пройшло послідовні етапи від демонополізації державної власності на землю і її перерозподіл з метою забезпечення умов для розвитку різних форм власності, до створення реального землевласника та ринку землі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ