Організаційно-економічне та інформаційне забезпечення розвитку туристично-оздоровчого комплексу в регіонах України - Автореферат

В Україні лише в останні роки почали приділяти належну увагу туристичній індустрії. Зміна політичних та економічних умов, які пройшли в 90-х роках, дозволили Україні акцентувати увагу на більш ефективному використанні туристично-рекреаційного потенціалу, проводити структурні реформи у напрямку переважання послуг над іншими секторами економіки. Проблеми розвитку туристично-оздоровчого комплексу та підвищення ефективності використання рекреаційно-туристичного потенціалу територій розглядалися у працях вітчизняних та зарубіжних вчених: К. Особливо це стосується організаційно-економічного та інформаційного забезпечення туристично-оздоровчого комплексу, діяльність якого в значній мірі визначається світовим ринком туристичної індустрії. Матеріали дисертаційного дослідження були використані при виконанні науково-дослідних робіт “Теоретичні засади регіональної політики” (номер держреєстрації 0197U00112078): при підготовці матеріалів “Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року”; "Програми розбудови туристичної інфраструктури у зонах економічного тяжіння за напрямами національної мережі транспортних коридорів в Україні"; "Програма створення і забезпечення функціонування на автомобільних шляхах України системи надання оперативної дорожньої допомоги, комплексу супроводжувальних послуг та інформаційно-довідкового обслуговування автомобільних туристів як складової частини міжнародних транспортних коридорів" тощо.Якщо чисельність прибуття туристів зросла з 25 млн. чол. у 1950 р. до 625 млн. чол. у 1998 р., тобто у 25 разів, то надходження валюти відповідно з 25 млн. дол. до 444 млрд. дол., тобто у 220 разів. Туристично-оздоровчий комплекс як окрема галузь народного господарства країни визначається багатьма факторами (історичними та культурними, архітектурними та археологічними, релігійними та природо-рекреаційними, кліматичними умовами та бальнеологічними ресурсами, розвитком усіх видів транспорту, ступенем розвитку матеріальної бази туризму) і задовольняє різноманітні потреби людей (пізнавальні, спортивно-оздоровчі, лікувальні, естетичні та інші), тим самим впливаючи на розвиток їх інтелектуальних та фізичних здібностей. протекціоністською політикою Росії у питаннях туризму, яка призвела до скорочення потоку туристів з Росії у 1999 році, порівняно з 1998 роком, на 42,2%, тобто на 894,4 тис. туристів*, відсутністю належної реклами туристично-рекреаційних можливостей України на державному рівні; У другому розділі ”Організаційно-правові положення та соціально-економічні характеристики розвитку туристично-оздоровчого комплексу в Україні” на основі узагальнення світового досвіду розвитку туристичної сфери та поглибленого аналізу туристично-рекреаційного потенціалу регіонів України автор виявляє основні проблеми розвитку туризму та обґрунтовує шляхи і механізми організаційно-економічного та інформаційного забезпечення підвищення ефективності функціонування туристично-оздоровчого комплексу. Для вирішення цих проблем пропонуються конкретні заходи розвитку туристично-оздоровчого комплексу в регіонах України, а саме: на основі методології маркетингу - розробка туристичних продуктів України та створення відповідного організаційного забезпечення просування їх на вітчизняний та світовий ринки; підтримка пріоритетного розвитку створення місць міжнародного туризму; зміни в місцевому податковому законодавстві; активізація залучення приватного капіталу для розширення інфраструктури туризму в т.ч. розбудова придорожньої інфраструктури в системі міжнародних транспортних коридорів в умовах міжрегіонального та транскордонного співробітництва.Розвиток світової економіки взагалі та туристичної індустрії зокрема підтверджують необхідність розвитку туристично-оздоровчого комплексу України як складової сфери послуг і подолання в теорії та практиці трактування туристичних послуг як результату непродуктивної праці. Туристично-оздоровчий потенціал регіонів України включає: курортні (лікувально оздоровчі) землі - території розповсюдження понад 400 джерел лікувальних мінеральних вод, 104 родовищ лікувальних грязей, морські пляжі протяжністю 1160 км, земельні ділянки більше 1000 санаторіїв-профілакторіїв; рекреаційні землі - земельні ділянки близько 2400 закладів організованого відпочинку та туризму; території масового короткочасного відпочинку населення у приміських земельних зонах; земельні ділянки дачних поселень та садівничих товариств; землі природоохоронного фонду, які використовуються для туризму та рекреації - території природних заповідників, національних природних парків, біосферних заповідників, ландшафтних парків, заказників, парків-памяток садово-паркового мистецтва, що налічують понад 4000 обєктів; землі обєктів історико-культурної спадщини: території розташування більше 125 тисяч памяток історії, археології, архітектури тощо, 39 міст, вік яких налічує понад тисячу років. В цілому туристично-оздоровчий комплекс України забезпечує роботою понад 184 000 осіб і при відповідній маркетинговій політиці украї

Основний зміст дисертації