Організаційно-економічні засади розвитку системи оборонного планування в Україні - Автореферат

Створення сучасних Збройних сил України неможливе без розвитку системи оборонного планування, що має враховувати здатність національної економіки зберігати та поновлювати оборонний потенціал держави. У нинішній системі управління оборонними ресурсами України основне протиріччя полягає у тому, що структура і обсяги оборонного бюджету не відповідають організаційно-штатній структурі збройних сил та покладеним на них завданням згідно бойового призначення. Таким чином, виникло нове наукове завдання: розробити організаційно-економічні засади розвитку системи оборонного планування для раціонального розподілу та ефективного використання оборонних ресурсів держави з метою гарантування воєнно-економічної безпеки України. Принципи розробки та розвитку системи оборонного планування як основи реформування збройних сил були сформульовані американськими вченими Ч. У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження планування розвитку Збройних сил України як чинника гарантування воєнно-економічної безпеки, що дало можливість одержати теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження і особистий внесок автора, зокрема: вперше: - розроблено організаційно-економічну модель оборонного планування України із використанням програмно-цільового методу, яка полягає у визначенні цілей, завдань та програм розвитку військ (сил) з урахуванням строків планування та основних показників забезпечення оборонними ресурсами, що забезпечить прозорість процесу складання, розподілу й використання оборонного бюджету;Аналіз програм розвитку військ (сил) країн-членів НАТО свідчить, що оборонні відомства та збройні сили шукають шляхи підвищення ефективності використання оборонних ресурсів, у тому числі за рахунок оптимізації організаційно-штатної структури та кількості військових обєктів інфраструктури, а також залучення приватного сектору до виконання оборонних програм. У другому розділі “Організаційно-економічна модель оборонного планування в Україні” запропоновано комплексний підхід до розвитку сучасної системи оборонного планування в Україні. Донині бюджет Збройних сил України розробляється на основі “бюджетної стелі” - встановлюється верхній ліміт витрат на оборону, виходячи із фіскальних обмежень, але не враховуючи поставлених перед збройними силами оборонних завдань. Вирішення цих завдань вимагає впровадження програмно-цільового методу планування, що забезпечує звязок цілей плану з наявними ресурсами за допомогою програм розвитку військ (сил). У третьому розділі “Методики розрахунку потреб Збройних сил України та пропозиції до оборонних завдань” запропоновано методику проведення розрахунку потреб збройних сил, методику розрахунку видатків на проведення організаційно-штатних заходів, а також надано пропозиції щодо оборонних завдань та програм розвитку військ (сил).Система оборонного планування в Україні має розвиватися за такими напрямами: збалансування організаційно-штатної структури збройних сил із покладеними на них завданнями, щорічне коригування оборонних завдань з урахуванням наявних оборонних ресурсів та бойових можливостей військ (сил), підсилення відповідальності та контролю за цільовим використанням ресурсів, що сприятиме їхньому раціональному розподілу і використанню для підвищення оборонного потенціалу України. Ефективність оборонного планування може бути підвищена за умови дотримання таких вимог: системність, орієнтація на кінцеві цілі та результати, оцінка рішень за критерієм “витрати-ефективність” з урахуванням ресурсних обмежень та бойового ефекту військ (сил). Постійний характер процесу оборонного планування із забезпеченням зворотного звязку між етапами планування, розробки програм, складання і виконання бюджету дасть можливість аналізувати поточний стан військ (сил), порівнювати фактичні параметри з запланованими та коригувати їх у відповідності до змін внутрішніх і зовнішніх факторів. Оптимізація структури оборонного бюджету України вимагає впровадження програмно-цільового методу планування, що забезпечує звязок цілей розвитку бойових можливостей військ (сил) з наявними ресурсами за допомогою програм. Програмно-цільовий метод дає можливість відобразити “кінцеву продукцію” діяльності збройних сил як у вартісному вираженні, так і у показниках боєздатності військ (сил), до яких відносяться: кількість організаційних структур, чисельність особового складу, наявність озброєння та військової техніки у складі різних угруповань, характеристики інфраструктури тощо.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації