Організаційно-економічні засади розвитку ринку зерна - Автореферат

Так, протягом 1991-2000 рр. виявилася чітка тенденція до спаду обсягів виробництва зернових культур (з 51 млн. т до 24,5 млн. т) під впливом різних чинників як обєктивного, так і субєктивного характеру, зокрема, через високий рівень зносу матеріально-технічної бази (70-95 %), нестачу фінансових ресурсів у зерновиробників, відсутність досвіду роботи керівників у нових економічних умовах, порушення господарських звязків, переважання бартерних угод, недостатній розвиток інфраструктури ринку тощо. Важлива роль зернопродуктового підкомплексу для економіки України та його значення у підвищенні життєвого рівня населення спонукала автора до розгляду організаційно-економічних засад сталого розвитку в ринкових умовах господарювання, оскільки від його стану залежить формування економічної і продовольчої безпеки країни, а позитивний його розвиток стане мультиплікатором підйому не лише зернового виробництва, а й продовольчого комплексу в цілому. Актуальність теми дисертаційного дослідження підтверджується й тим, що зерновий ринок як складний механізм крім відносин між покупцями і продавцями зерна передбачає формування оптимальних виробничо-господарських звязків між окремими зонами й регіонами. Однак багатогранна і динамічна проблема забезпечення ефективного функціонування ринку зерна потребує гнучкого пристосування організаційно-агротехнічних заходів та економічних засад до мінливих чинників конюнктури ринку, що й зумовило необхідність проведення подальших досліджень, ґрунтуючись на розробках вітчизняної і зарубіжної науки та практики. У процесі дисертаційного дослідження застосовувалися загальнонаукові та економічні методи: монографічний (при дослідженні стану проблеми, для теоретичних узагальнень та опрацювання висновків); розрахунково-конструктивний (при обґрунтуванні динаміки попиту і пропозиції); балансовий (при визначенні балансу зерна для регіону); групування - для виявлення факторів, що впливають на рівень рентабельності зерна, та при обґрунтуванні оптимальних обсягів і форм зернового господарства; багатовимірний кореляційний та регресійний аналіз (при оцінці сили впливу обраних факторів на ефективність виробництва зерна); графічний (для визначення граничної врожайності зернових у регіоні); вибіркових досліджень - при збиранні первинної інформації; анкетування та інтервювання (при визначенні рівня розвитку інформаційної, консультаційної, страхувальної складових ринкової інфраструктури); варіаційний аналіз (при визначенні найбільш стабільних за врожайністю культур і розрахунку обсягу стабілізаційного фонду); математичне моделювання (при розвязку задачі оптимізації посівних площ під зерновими культурами в Київській області).Необхідність дослідження регіональних ринків зерна посилюється й тим, що сформований організаційно-економічний механізм регулювання національного ринку зерна на мезорівні має індивідуальний прояв. Разом з тим, нині увага до функціонування регіональних ринків зерна посилюється загальним зниженням ефективності зернового господарства внаслідок децентралізації функцій управління, порушення міжгосподарських звязків, низького рівня адаптації субєктів ринку до нових умов господарювання та інших чинників обєктивного і субєктивного характеру. Аналіз і відбір факторів здійснювався методом групування сільськогосподарських підприємств - виробників зерна за такими критеріями: рентабельність виробництва, розмір зібраних площ, обсяги виробництва зерна, урожайність, виробнича собівартість 1 ц продукції, ціна 1 ц, витрати на 1 га, затрати праці на 1 ц зерна. Основними напрямами підвищення ефективності виробництва зерна в Київській області на найближчу перспективу визначено: вдосконалення структури зерновиробництва з урахуванням тенденцій зміни конюнктури ринку та агротехнічних вимог вирощування зернових; доведення якості зерна до світових стандартів, що дозволить підвищити конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринку і продавати його на вигідніших для виробника умовах; планування прогнозів виробництва зерна на коротко-і довгострокову перспективу з урахуванням усіх видів ризиків, властивих сільськогосподарському виробництву; додержання науково обґрунтованих норм технології вирощування, зберігання та переробки зерна; запровадження сучасних гнучких систем управління, які б дозволили вчасно й адекватно реагувати на зміни та вимоги навколишнього середовища. Розрахунки індексів концентрації та монополізації ринку зерна свідчать, що у Київській області поряд з великою кількістю товаровиробників зерна на ринку виділяється невелика кількість підприємств, які охоплюють значну ринкову частку порівняно з іншими виробниками.Дієві інструменти організаційно-економічного механізму впливають на конюнктуру ринку й через неї побічно на виробників і споживачів продукції, що в кінцевому рахунку дозволить забезпечити стабільний розвиток регіональних ринків та формувати раціональні міжрегіональні звязки між субєктами ринку. Зберігається диспаритет цін на зерно і сільськогосподарську техніку, що зменшує можливості оновле

2. Основний зміст дисертаційної роботи